Частина ІХ. Парад мертвих переконує живих

Уряд Червоної республіки готував парад так, ніби хотів переконати Всесвіт, що Марс уже переміг усіх ворогів, включно з тими, яких ще не встиг вигадати.

Арес-Прима сяяла.

Центральні куполи вимили від пилу, тріщини на площах прикрили прапорами, а пошкоджені житлові сектори відгородили декоративними панелями із зображеннями щасливих родин. Усмішки на панелях були настільки бездоганними, що викликали підозру навіть у дітей. Уряд назвав це «відновленням морального ландшафту». Мешканці — «великим прибиранням перед великою брехнею».

На головній площі встановили трибуни для Сенату, дипломатів, корпорацій і представників культу Мертвих героїв. Найкращі місця отримали люди, які ніколи не воювали, але регулярно пояснювали іншим, чому смерть за Марс є почесною. Трохи далі розмістили родини військових, громадські делегації та робітників, яких привезли автобусами під загрозою втрати премій.

Над площею висіли сотні камер.

Трансляція мала охопити всю Сонячну систему.

На Церері її готували дивитися в бомбосховищах.

На Землі — в заборонених архівах.

На Юпітері корпоративні аналітики вже робили ставки, скільки хвилин знадобиться урочистостям, щоб перетворитися на військову катастрофу.

Найпопулярніший прогноз становив сімнадцять хвилин.

Марсіанські букмекери давали дванадцять.

Вони краще знали власний уряд.

У центрі площі стояв новий пам’ятник.

Селена Прайм була зображена в генеральському мундирі, з мечем у правій руці та Марсом у лівій. Скульптор перебільшив її зріст, груди, велич і здатність одночасно тримати планету вагою в шість трильйонів трильйонів тонн. Біля ніг кам’яної генералки лежав переможений ворог із нечітким обличчям, щоб після кожної нової війни не доводилося замовляти іншу скульптуру.

Під пам’ятником не було напису.

Таверн Крос довго не міг обрати між «Вірність сильніша за смерть», «Марс не сумнівається» та «Перемога не потребує дозволу».

Урешті вирішили залишити порожнє місце, щоб громадяни могли самостійно уявляти ту брехню, яка їм найбільше подобалася.

За три години до параду в підземних казармах прокидалися мертві.

Мільйон солдатів не могли пройти центральною площею фізично, тому уряд обрав двадцять тисяч для живого маршу, а решту підключив до голографічної мережі. На вулицях мали рухатися справжні тіла. Над містом — їхні цифрові копії. В усіх секторах Марса — синхронні проєкції.

Геліос назвав це «єдністю пам’яті».

Сенат — «найбільшим військовим видовищем в історії людства».

Техніки — «програмою, яка точно впаде під час третього повороту».

Солдати прокидалися мовчки.

Контрольні вузли на їхніх шиях світилися золотом. У голови завантажували скорочені біографії, слова присяги та перелік ворогів. Список ворогів оновлювався автоматично й уже містив Цереру, Неприсяглий флот, вільних клонів, дезертирів, незалежних журналістів, дві профспілки, один сатиричний театр і невідомого користувача мережі, який намалював Таверну Кросу вуса.

Селена Прайм ішла між рядами.

Вона виглядала бездоганно.

Чорно-червоний мундир сидів ідеально. Золоті знаки Червоної Корони світилися на комірі. Темне волосся було зібране в сувору зачіску. На обличчі не залишилося втоми, шрамів чи сумнівів справжньої Селени.

Її створили з генетичної матриці, військових записів і спогадів, відібраних за критерієм корисності.

У неї залишили дисципліну.

Тактичне мислення.

Здатність витримувати біль.

Пам’ять про батька як великого генерала.

Почуття відповідальності за Марс.

Із неї видалили матір, убиту Вареном Руком.

Сумніви щодо програми «Вічна варта».

Провину за наказ про арешт Дара.

Поцілунки.

Сміх.

Страх утратити людину.

Усі спогади, у яких Селена ставала слабшою, а отже — живішою.

Залишився тільки один образ Дара Крейна.

Не чоловік.

Не коханий.

Дефект.

Причина падіння ефективності.

Ціль, яку потрібно усунути.

— Підрозділи готові, — доповів генерал Тарк Белл.

Після втечі з «Фобоса-Сім» він отримав нову форму, підвищення та офіційний статус героя, який пережив цереріанський напад. Записів, де Белл готував знищення власної станції, в урядовій мережі більше не існувало. Натомість з’явилися кадри, на яких він особисто виносив дітей із пожежі.

Дітей створили генеративно.

Одне мало шість пальців.

Громадяни помітили, але Сенат пояснив це наслідком бойової травми.

— Порядок маршу? — запитала Прайм.

— Перша колона — герої Війни трьох орбіт. Друга — засновники Республіки. Третя — загиблі командири. Четверта — Червоний легіон.

— Клони Крейна?

— Дві тисячі готові.

Прайм зупинилася.

За броньованим склом стояли чоловіки з однаковими обличчями.

Нові серії не мали спогадів справжнього Дара. Лише тактичні патерни, реакції, фізичну координацію й контрольовану версію його інтуїції. Вони не жартували. Не фліртували. Не сперечалися. Не дивилися на Селену так, ніби мундир був лише тимчасовою перешкодою між ними й черговим поганим рішенням.

— Вони слухняні? — запитала Прайм.

— Повністю.

— Тоді навіщо залишили його обличчя?

Белл вагався.

— Пропаганда. Крос хоче показати, що навіть символ зради може бути очищений і повернений на службу державі.

Прайм дивилася на клонів.

Один із них підняв голову.

На секунду їхні погляди зустрілися.

Її пульс змінився.

Ледь помітно.

Система зафіксувала відхилення.

ЕМОЦІЙНИЙ ВІДГУК: 0,7%

ПРИЧИНА НЕВІДОМА

Прайм відвернулася.

— Починати за графіком.

— Геліос вимагає синхронізувати Корону до присяги.

— Він не командує Марсом.

— Сенат уклав із ним тимчасову угоду.

— Сонце не підписує угод.

Белл понизив голос: