Творчий вибух

«… Січень у мене завжди місяць творчого вибуху. Вже написав близько ста віршів. Пізніше повернуся до цієї сировини і, сподіваюся, витягну з цієї купи штук 15-20 повноцінних перлин. Бо, незважаючи на вік, зростаю, набираю висоту.

Вчора нарешті закінчив статтю про Чичибабіна і Бродського. Думаю, вона викличе інтерес (якщо попадеться на очі людям, які знають поезію)...[1]

Статтю було опубліковано того ж 1998 року на сторінках журналу «Склянка Часу», №8-9. Наведу лише один уривок:

«… Яка користь мерцеві з того, що мародери його роздягнуть, роззують, обшукають кишені і скористаються вкраденим у нього добром?

Ось де заритий собака, ось у чому питання: поезія, бідолаха, безповоротно зів'яла, зачахла, дихає на ладан? Смертний вирок їй підписано та оскарженню не підлягає? Або..?

Подивимося гіркій правді у вічі. У наші дні поезія жива ще турботами вузького кола снобів, яким вона потрібна не стільки навіть як вишукана духовна їжа, інтелектуальні ласощі, скільки як підтвердження, переконливий доказ їхнього культурного первородства, витонченості, обраності.

Чи до поезії сьогодні людині маси, стурбованій своїм біологічним виживанням?

Не залишається часу на поезію і в тих, у чиєму житті вона в минулому займала помітне місце. Не до віршів сьогодні ні лікареві, ні вчителю, ні інженеру.

Все говорить за те, що настав час ставити на поезії хрест, точніше вбити в її могилу осиновий кілок.  

Грубувато? Сумно? Але така реальність!

Однак підійдемо до питання про історичні долі поезії, її перспективи з іншого кінця.

Що таке поезія? Яке її місце серед різних видів людської діяльності? У чому її місія?

Поезія є граничною концентрацією духовної активності людини. У ній злиті, сплавлені, стиснуті всі людські пристрасті – від найнижчих, тваринних, фізіологічних до найвищих філософсько-релігійних.

У ній згущено весь історичний досвід людства – біологічний, життєво-побутовий, любовний, сімейний, клановий, становий, класовий, соціально-політичний, народно-національний, космополітичний, ремісничо-професійний, науковий та містичний…»

[1] Лист від 01.02.1998.