Мариупольський нерв

вірш 051: ДОДОМУ...

Ольга ЗАРЯ

ДОДОМУ...

вщв

Мій рідний край, до мене вітер лине,
Проміння сонця скаче по верхах,

Кохана Ненько, рідна Україно,
Де гомін трав духмяних не стиха.

Калюжі, мабуть, горобцям в нагоду,
Вони стрибають жваво біля нас.
З калюж похмурих сонце п'є негоду,
Перемагає думку кожен раз.

Мені для щастя дуже мало треба,
Ні, не сумую – навіть навпаки…
Бо навкруги – таке блакитне небо,
Та щирі хлопці - всі немов синки.

Думки збираю в величезну зграю,
Щоб сум пройшов та дощ відвуркотІв …

Бо я на зустріч вже давно чекаю,
Та червонію від передчуттів.

Подобається

#4056 в Різне
#917 в Поезія

Відредаговано: 29.12.2024