переклад 046: НЕПРИБОРКАНА

Ольга ЗАРЯ

(переклад: Лідія Скрипка, Київ)

НЕПРИБОРКАНА

За мною йшов на запах Серафима,

І визнавав: "дівчисько розбитне"…

Я ж неприборкана, непоборима,

Гартована морозом і вогнем.

Бери собі – дивись, як я крокую,

На кожний рух – придуманий сюжет:

То хуліганю я, то панікую,

То виявляю заперечний жест.

Не вислизає думка з-під контролю,

І мрії надмір – теж не по мені.

Пробач, що непоступлива до болю,

Й стріляє погляд, наче на війні.

Ледь спалахнувши, охолону зразу,

Вмить обеззброю лінію вояк…
Я відчуваю тонко суть приказу,

Хто з нас "герой", не розберусь ніяк.

Озватись можу й зникнути у хащі,

Під силу розірвати геть зв’язок.

Повірю дружбі справжній і найкращій,

Любов підняти здатна до зірок.

В мені кохання краще еліксиру,

Ти – дегустатор в нього сам-один.

Щоб захистити гідно честь мундира,

Я острівок лишала без причин.

І знову йшла за покликом мистецтва,

Де частки навпіл щастя і біди.

Твоя вода – цілющий верх блаженства,

І я п’яніла від ковтка води.

Я твій напій повільно видихаю,

Лишаючи кохання слід на склі.

Затим безпечно хмаркою порхаю,

Як світлофор від неба до землі.

*** *** *** *** ***

Ольга ЗАРЯ

НЕУКРОТИМАЯ

Ты шёл за мной – на запах серафима
И утверждал: "девчонка-егоза"...
А я была, как лев, неукротима:
Стеклянный взгляд, квадратные глаза...
Бери себе – "красивую" такую.
На каждый жест - затейливый сюжет.
То хулиганю я, то паникую,
То не обдумав отвечаю: "нет".

Страхую мысли, но не рою ямы.
Крутые меры – тоже не по мне.
Прости меня, что чуточку упряма,
Стреляю взглядом, словно на войне.

Едва зарвавшись, остываю сразу,
Разоружаю смаху целый строй...
Я очень тонко чувствую приказы,
Но очень плохо, кто из нас "герой".

Могу аукнуть и исчезнуть в чаще,
Могу порвать натянутую нить.
Могу поверить дружбе настоящей
И по-собачьи – преданно любить.

Во мне любви креплёная настойка,
Ты – дегустатор у неё – один.
Но честь мундира защищая стойко,
Я покидала остров без причин.

И снова шла на аромат искусства,
Где столько счастья – сколько и беды.
Твоя вода была прохладной, вкусной,
И я пьянела от живой воды

Уже не верю, что она плохая,
Кран перекрыла – трубы потекли...

Теперь я красным облачком порхаю,
Как светофор от неба до земли...