переклад 045: ШКАТУЛКА СЕРЦЯ

Ольга ЗАРЯ

(переклад: Лідія Скрипка, Київ)

ШКАТУЛКА СЕРЦЯ

Мене забути – неможливо майже,

Я буду поруч, не ступлю за пруг.

Послухай душу, хай вона підкаже,

Порадою не нехтуй, любий друг.
 

Душа на волі й тягнеться частіше

Туди, де є гніздечко лиш для нас.

Де серце світить сонцем найсвятішим,

Але не гріє зроду напоказ.

Не випускай мене ніколи з виду,

Бо знаєш сам, з собою я в борні.

Моя душа пробачить всяку кривду,

Щоб бачити тебе хоча б вві сні.

Я зрозуміла, пам’ять затопила

Твоїх метафор вигадки прості.

Ні я не жду, щоб осінь полонила,

Але й назад мені нема путі.

Спинися трохи, відпочинь, не сердься…

А спогад, зачекай, не хорони.

Як не крути – в моїй шкатулці серця

Твої вогні палають із весни.

*** *** *** *** ***

Ольга ЗАРЯ

ШКАТУЛКА СЕРДЦА

Забыть меня – ты не пытайся даже,
Я буду рядом, не шагнув за край.
Послушай душу, пусть она подскажет,
А ты подсказкой не пренебрегай.

Душа свободна, и стремится чаще
Туда, где свито гнёздышко у нас.
Где сердце светит солнцем восходящим,
Но никогда не греет напоказ.

Уже меня не выпускай из виду,
Ты знаешь сам, что я с собой в борьбе.
Моя душа прощает все обиды,
Чтоб просыпаться с мыслью о тебе.

Я поняла, что память захлестнула
Твоих метафор искренняя ложь.
Нет, я не жду осеннего загула,
Хотя назад меня не отдаёшь…

Ты отдышаться можешь, отсидеться…
Но в памяти своей не хорони.
Как ни крути – в моей шкатулке сердца
Горят твои сигнальные огни...