переклад 039: КРИЛАТА КОМА

Ольга ЗАРЯ

(переклад: Олександр Зоря-Заря)

КРИЛАТА КОМА

Проблема – зліва, проблема – справа…

Я виживаю… хоч сядь і плач…

Сум додав своєрідну приправу,

Не зіпсувавши радість удач.

Вбранням звичайним душа багата,

В снах мені сниться згорілий дім.

Новий збудуєм – мріяти варто,

Живем – допоки мрії живі.

Мчимо на поміч, вдихаєм вітер,

Стрічає ранок голосно спів.

Про краще мрієм разом щомиті,

Коли для щастя вистачить слів.

Не спинить мене тьма небувала,

Дарую вільній пісні крило.

У серці ноти ми зберігали,

Повернеться все, як і було…

Дорога життя - крута й хвиляста,

Рано складати ще парашут.

Дарована нам кома крилата,

Співають її, не ставлячи тут.

Відновим стерті рядки у нотах,

Я вірю – буде воля на те

У небі блакитному соняшник жовтий

На нашому видиху розцвіте…

05.11.2024

"Залишайтеся з "Маріупольським НЕРВОМ"! Якщо ці рядки вам близькі, підтримайте книгу вподобайкою та додайте її до бібліотеки. Кожен ваш відгук і сердечко — це натхнення для подальшого творчого шляху автора."

*** *** *** *** ***

Ольга ЗАРЯ

КРЫЛАТАЯ ЗАПЯТАЯ

Проблема - слева, проблема - справа...

Я выживаю -то вплавь, то вскачь...

Грусть ароматом своей "приправы"

Не портит радость моих удач.

Душа богата нарядом бедным,

Во снах мне снится сгоревший дом...

Построим новый - мечтать не вредно.

Пока мечтаем - почти живём.

Спешим на помощь, вдыхая  ветер,

Встречая утро, щебечем вслух.

Мечтая вместе о том моменте,

Когда от счастья захватит дух.

Тьма остановит меня едва ли,

Свободна в выборе песни я.

Мы ноты наши в себе скрывали.

Вернётся всё на круги своя...

Дорога жизни всегда крутая,

Но рано складывать парашют.

У нас крылатая запятая,

Её не ставят, её поют...

За строки прячусь с глубоким вдохом,

Мне делать выдох нельзя пока.

Смотреть не надо туда, где плохо,

Смотрю на небо - на облака...

Мы всё допишем, что было стёрто,

Я верю в то, что уже - вот-вот...

В "блакитном" небе подсолнух жёлтый

На нашем выдохе расцветёт...

05.11.2024