переклад 027: МАРІУПОЛЬ ЧЕРЕЗ РІК (Після поїздки в Маріуполь)

Ольга ЗАРЯ

(переклад: Олександр Зоря-Заря)

МАРІУПОЛЬ ЧЕРЕЗ РІК

(Після поїздки в Маріуполь)

Що ні крок – обма́н, підста́ва є?

Спе́ршу я не говори́ла вам.

Му́дрість вжи́вано лука́вими,

Ве́льми дяку́ю «мані́ловим».

Із себе́ втекти́ – можли́во ще…

Оточи́ли ду́шу по́зови…

Мі́сто – вкри́то кладови́щами,

В це́нтрі – пра́вила погро́зливі.

Йти у дім нови́й зами́слили?

Мо́жна в мій, я не жалі́юся

Мій уклі́н вам, «визволи́телі»,

У смітті́ ми опини́лися.

Ста́ли чі́льною виста́вою –

За зако́ном ки́мось ство́реним.

Ру́ки го́рем зігріва́єте?

Все та на́віть бі́льше мо́жна вам…

Недарма́ житло́ діста́лося –

«Визволи́телям» із ка́зочки?

Ви́дано зако́ни-ля́паси,

Як і хто за ла́ску спла́чує?

Прожитко́вий, ні́би, мі́німум?

Лю́ди змо́рені, подра́зливі…

Обібра́ли всіх неми́слимо,

Мі́сто рі́дне не впізна́ла я.

Мордобі́й – що-бу́дь підтве́рдити,

Нам би до́відку уста́лену…

Довести́ без докуме́нтів би?

Що верблю́дами не ста́ли ми.

Погорі́льці скрізь зачу́хані...

Мов безха́тьки – для гноби́телів…

Не сказа́ти, щоб почу́ли нас,

Не запла́чеш, щоб помі́тили.

Чу́ла, лю́ди не похо́вані,

Що лежа́ть в дома́х розва́лених… 

Ї́хнє «ща́стя» анульо́вано –

Раз іще́ не розпізна́ли їх.

Ви́дих бо́лісний мину́лого.

«Зомбоя́щик» гу́бить зла́году.

Ста́ла жі́нка безприту́льною.

Не шука́йте, бо не зна́йдете…

12.02.2023

«Якщо цей вірш торкнувся вашої душі, будь ласка, натисніть ❤️ і додайте книгу до вашої бібліотеки. Ваша підтримка робить «Маріупольський НЕРВ» живим свідченням пережитого, відкритим для нових читачів».

*** *** *** *** ***

Ольга ЗАРЯ

МАРИУПОЛЬ ЧЕРЕЗ ГОД.

(После поездки в Мариуполь)

Что ни шаг - обман, подстава ли?

Раньше я не говорила вам.

Как же мудрствуют лукавые,

Благодарствую "маниловым"

Из себя бежать - куда ещё...

Обложили душу исками...

Город мой - большое кладбище,

В центре - правила бандитские.

В новый дом попасть хотите ли?

Можно в мой, увы не жалко мне.

Мой поклон "освободителям",

Оказались все на свалке мы.

Оказались в центре зрелища -

По законам кем-то сложенным.

Руки б разогрели где ещё?

Всё и даже больше можно вам...

Неспроста жильё - "спасателям",

Тем героям - не из сказки ли?

Новых норм законодателям,

Чем платить теперь за ласку им?

Что за минимум прожиточный?

Люди жалкие, усталые...

Обобрали всех до ниточки,

Бывший город не узнала я.

Мордобой -  за подтверждением,

Нам бы справку: кто, откуда мы...

Докажи - без дат рождения,

Что не стали мы верблюдами.

Все бомжи - повсюду лишние...

Погорельцы без свидетелей...

Не сказать, чтоб нас услышали,

Не всплакнуть, чтоб нас заметили.

Слышала, не упокоены,

Те, кто до сих пор в развалинах...

Видно, счастья не достойные

Раз ещё не опознали их...

Больно выдохнуть прошедшее.

Нас тошнит у зомбоящика.

Я бомжиха, а не женщина.

Не ищите, не обрящете...

12.02.2023 г. Мариуполь.