переклад 017: ВНОЧІ У ЛАМПАДКИ. із циклу *Священне безумство*

Ольга ЗАРЯ

(переклад: Олександр Зоря-Заря)

  ВНОЧІ У ЛАМПАДКИ.

із циклу "Священне безумство"

Сльозу́ втира́ючи кра́дьки,

Шука́ю тепла́ досхочу́…

Дивлю́сь на вого́нь лампа́дки,

Про щось потає́мне мовчу́…

Про чолові́ка і си́на

Шкоду́ю, що по́руч нема́.

Їх поверну́ти – не в си́лах –

Від ли́ха ряту́юсь сама́.

Душа́ не одна́… Турбо́ту

Відчу́ла я наяву́ –

Погла́джує хтось мене́ о́нде

Й шепо́че, що я живу́.

Що я золота́ жар-пти́ця,

Що ща́стя моє́ в мені́…

Що ста́неться все, що годи́ться,

Що ско́ро кіне́ць війні́!

Що до́ля мене́ і нада́лі

трима́є в сідлі́ сповна́…

Любо́в не дарма́ ж шука́ли,

Щоб мир врятува́ла вона́.

12.03.2022 Маріуполь.

"Якщо ці вірші відгукнулися вам у серці, поділіться своєю підтримкою: натисніть ❤️ і додайте книгу до бібліотеки. Кожне ваше сердечко підтримує автора і зберігає 'Маріупольський НЕРВ' на літературній карті."

*** *** *** *** ***

Ольга ЗАРЯ

НОЧЬЮ У ЛАМПАДКИ.

Из цикла *Священное безумие*

Смахнула слезу украдкой,

Тяну одеяло к плечу…

Смотрю на огонь лампадки,

О чём-то своём молчу…

О муже молчу и сыне…

Как жаль, что их рядом нет.

Вернуть их нельзя. Отныне –

Самой уходить от бед.

Душа не одна… Заботу

Я чувствую наяву –

Мне голову гладит кто-то

И шепчет, что я живу.

Что я – золотая птица,

Что счастье со мной, во мне…

Что главное всё случится,

Что близок конец войне!

Что выпаду я едва ли

Из жизненного седла…

Не зря же любовь искали,

Чтоб мир на земле спасла.

12.03.2022 г. Мариуполь.