переклад 001: Очима матері про війну…

Ольга ЗАРЯ

(переклад: Олександр Зоря-Заря)
 

ОЧИМА МАТЕРІ ПРО ВІЙНУ…

(Відгук на вірші мого друга Осипова А.А).

Звідкіль до нас у світ прийшли солдати?

Чи Каїн першим був, хто воював?

Війну він вирішив із братом розв’язати.

А в чому зараз хлопці винуваті,

Що бог війни їх в кровний бій позвав?

І знову біль, поневіряння, втрати…

Життя віддаючи, ідуть у вічність,

Обличчя й тіла – у війни нема.

Самотність матері – старій не личить,

Від сина жде листа або дзвінка…

І біль безкрайній стримує вона,

Алеї Слави ніч несуть у вічі…

Будь-що, ми перемогу наближали,

Та в чаші Миру не побачиш дна.

Нас «братолюбами» не називали…

Вбиваємо ми так – як і вбивали…

ВІЙНА, ВІЙНА, ВІЙНА і знов… ВІЙНА…

Чи прийде час, щоб ми ЇЇ не знали?

07.02.2012

«Якщо ці рядки зворушили вас і залишили відгуки у вашому серці, висловіть це, натиснувши ❤️, та додайте книгу до бібліотеки. Кожна ваша підтримка надихає на нові вірші та зміцнює «Маріупольський НЕРВ».

*** *** *** *** ***

Ольга ЗАРЯ

ГЛАЗАМИ МАТЕРИ О ВОЙНЕ...

Отклик на стихи моего друга Осипова А.А.

 Откуда в этот мир пришли солдаты?
 Возможно, КАИН - первый "воин" был?
 Он воевать решил однажды с братом.
 А в чём  сейчас мальчишки виноваты,
 Что бог войны их с братьями скрестил.
 И снова боль, страдания, утраты...

 Уходят в Вечность, жизни не жалея,
 Нет у ВОЙНЫ ни тела ни лица.
 И мать, что стала к старости ничьею,
 От сына ждёт звонка и  письмеца...
 И  эта  боль без края и конца,
 И Вечной Славы чёрные  аллеи...

 Любой ценой ПОБЕДУ приближали,
 Но в кубке МИРА вновь не видно дна.
 Нас "братолюбы" назовёшь едва ли...
 Мы убиваем  - как  и убивали...
 ВОЙНА, ВОЙНА, ВОЙНА, опять... ВОЙНА...
 Придёт ли время, чтоб ЕЁ не знали?

07 февраля 2012 г.