Мариністика

47.МУДРООКІ

47. МУДРООКІ

Я бачив птиць із мудрими очима,
У кожної було по сотні лиць,
І очі в кожної, мов ягоди шипшини, —
Чорнильні перли, що котились доліниць.

В тромбон пурпурний, що душею мені звався,
І розквітав гібіскусом між ребер,
Я бачив погляд птиць уже раз двадцять,
Він ливсь на мене аквареллю з неба.

І я стояв — жирафа в синіх плямах,
І фарба мушлями шуміла мені вухах,
Так, як шумлять безсмертні океани,
Отак, як зорі цокотять над небом. Мухи.

Я гострим носом проклював пташиний погляд,
А там були граніт, абсент, табак,
Пташині тіні закрутились хороводом
Навколо мене. Павутиння на стінах.

А я — павук, морський старий тарантул,
Блідий і скручений, неначе папероса.
Я лиш художник, я молюсь, щоб малювати
В своїх долонях мудрооких альбатросів.

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше