Мариністика

45.ОКЕАНИ БОРОШНОМ НА ГУБИ

45. ОКЕАНИ БОРОШНОМ НА ГУБИ

Я з граніту, я з гранатом в грудях, В мене кров, як кажуть, кольору лазур. Я сама собі і лють, і лід, і люди, В пальто чорне я ховаюсь, як в глазур.

А під чорним й болотистим десь блукають Хмари — ватні білі бегемоти, Хрипнуть і хриплять, і мов згасають У рядні рядків моїх болота.

Бегемоти колихаються — латаття В тому морі, що у мене в голові. Тхнуть піском й ромашками з палати Цвинтаря, де всі ще живі.

Я з граніту, я з гранатом в грудях, І гранат іще не розірвався. Океани борошном на губи сипляться І мовлять: «Сперечайся!»

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше