43. ВДЯГНИ НА СЕБЕ ВСЮ ВОДУ СВІТУ
Давай, ВДЯГНИ на себе всю воду світу! Витягни на себе, як шкіряне пальто! Втягни всю в себе, як втягне вітер У себе білий туман-листок.
Вдягни на себе всю воду світу З підвалів темних і злих дощів, Так, щоб вона аж почала нити Між тих рипучих твоїх хрящів,
Що заховались камінням сірим В тих океанах, що в тебе влиті, Гіркі і теплі, що пахнуть сіллю, Ну, лий в них прісність і дикий літій!
Давай, вдягни на себе всю воду світу! А ще — вуаль із чужих всіх сліз! Так, щоб самій аж сидіть без світла І гризти сором, що тебе згриз.
На смак — солодка, п'янка, примарна, На смак — ні риба і вже ні м'ясо. Не все, що вдягнуто, — океани. Дивись, в болотах чужих не згасни.
(Квітка Лісовська)