40. БИЙ БЕРИ ЛЮБИ
Перекоти поле, перепливи море,
Прогризи зубами і пальцями до крові,
Продери всі голки, продери все терня,
Хоч дивися вовком, знай, що не даремно.
Розбинтуй це небо з чаю хмар і чайок,
Роздягни до ребер круглих і печальних,
І блакитні вени зійдуться пунктиром —
Кракеном зеленим десь у сивих хвилях.
Хвилі... Хвилі — курки штормами курличуть,
Б'ються об дно стуком порцеляних віршів,
Лапами у зморшках коми простягають,
На вітрилі кожнім — що за то вважають?
Перекоти поле, перепливе море,
Про зап'ястком голим пробивай уколом,
Спиртовим хемозним, що пропах ртуттю,
Хоч скрутися в лози, не давай забути:
Їм на смак твій голос і женьшень — язик,
Хоч би тьма сколилась, щоб ніхто не звик,
До горіхів й перцю, що ростуть в тобі,
Пливи по інерції. Бий, бери, люби.
(Квітка Лісовська)