Мариністика

38. Я ЗАКУРЮ

 

***

УВАГА! НАВЕДЕНА НИЖЧА РОБОТА НЕ ЗАКЛИКАЄ ЧИТАЧІВ ДО ДІЙ ЩО ШКОДЯТЬ ЗДОРОВ'Ю АБО МЕНТАЛЬНОМУ СТАНУ, УСІ ОБРАЗИ Є ХУДОЖНІМИ УСІ МЕТАФОРИ ПРАЦЮЮТЬ ВИНЯТКОВО НА СЮЖЕТ ТА СЮРРЕАЛІСТИЧНІСТЬ ТВОРУ.

***

 

38. Я ЗАКУРЮ

Я закурю? Мені не треба більше.
Лиш білий дим і чорна ніч, і мокра тиша,
Та тиша, що скрутилась у креветку,
І чайки — білі нерозгорнуті конверти,

Так нерозгорнуті, незграбні, не відкриті,
Бляшанки слів, що кинуті на вітер,
Розбиті тріском порцеляни об пісок,
І закипаюче повітря між лосо,

Міцних бургунді-гребнів океанських,
В яких іржа вростає, мов у палаци,
Вростає хвойний запах й карамель,
Так, як в поля виростає запах-хмель...

Я закурю. Я вип'ю гниль відливу,
Зірву із неба місяць — чорну сливу,
Вгризуся в неї іклами. Граніт.
Я сплюну в сонце — море промовчить.

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше