Мариністика

36.ПРАВО НА ТИШУ

36. ПРАВО НА ТИШУ

Море, поплач за мене, У тебе ж такі ж карі темні, Квадратно-смарагдові птиці Літають в миндальных зіницях.

Кликочуть і стогнуть під віями, Цокочуть, мов лапками сильними, Сліпих альбіносів-тарантулів, По скронях, що піною-ватою...

Бинтуй мене, море. Я — мумія, Я — камінь, обплетений струнами, І зібраний вена по вені, Із флюру згорілого дерева.

Море, риви вже за мене, Давись моїм криком шаленим, Як чайка давилась лососем, Як ніччю десь давиться сонце.

Уже розплетись в мені, море, Колючим рости в мені штормом І вилийся краплями в вірші. Даруй мені право на тишу.

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше