Мариністика

31.ХАПАЛО ЗА КОМІР

31. ХАПАЛО ЗА КОМІР

Море хапало мене за комір, Море мене цілувало у губи, Море лилося свинцем прямо в горло, І чорним тернем росло прямо в грудях.

Море в мені вже дзвеніло монетами, Сотнями тисяч чужих голосів, Бубнами, скрипками, всіми кларнетами... Море шептало, що ти не зумів.

Море у руки теж серце хапало, Хапало, ховало, як рибу в долонях, І під сорочкою — під покривалом Плавало димом гірчично-солоним...

Правило, плавало і цілувало, Знов цілувало в засмажені ребра. Море мене так за комір тягало, Щоб я навчилася жити без тебе.

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше