Мариністика

30.СОНЦЕ МОЄ ...

30. СОНЦЕ МОЄ

Сакура в небі, моря на парканах,
Квіти між ребер молочних туманів,
Падають хмари
Із горизонту
Краплями кави, вінком чорно-жовтим.

Жовтий вінок — це назавжди мій острів,
Сонце моє завжди мокре і гостре,
Те, що шумить до семи посинінь,
Те, що мій регіт з усіх поколінь.

Сонце моє давно вкрите корою,
По ньому пливуть камбала і Чорне море,
Запахи ртуті і мазуту пливуть.
Таці — вітрила — гілки. Не зігнуть!

Ні квіти солодкі, ні бриз, ані черви —
На смак моє сонце, як з'їдені нерви.
Грозіть його! Прісне, тверде і солоне.
Зуби зламаєте — сонце ніколи.

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше