28. А МОРЕ
А море — кіт, а море — кит, Воно мурчить, воно бурлить, Воно чорнилом знов по венах, Крап, крабами у хащах темних, Моїх ментальних злих очей, Воно — трапеція плечей.
А море — кит, воно скрипить, А море — колесо, що вмить Зривається шалене з місця І тріскотить, як в жерлі іскра, І плаче, ниє вовком море, Море — не ластівка, а ворон.
Хитається на зорях-дротах І крячить прямо до нудоти, І розтікається, згорає Тим фльором меду і метану, Яким плюються кораблі, Великі, горді і малі...
Всі кораблі — лиш грудка манки, Липкий кисіль з медузи — склянка З гірської і гіркої солі, Нікчемне вариво з водою. Всі кораблі — лице одне. А море — кит, Всіх проковтне.
(Квітка Лісовська)