Мариністика

27.ШТОРМИ

27. ШТОРМИ

Шторми шторами застелять мені очі,
Прядки позав'язують вузлом,
Кинуться на мене — зграя вовча,
Пофарбована у сіре, як в бетон.

Шторми шторами розірвуться у венах,
Камбалами тіло обтечуть, зашиплять,
Завиють, як шалені,
І прошиються під шкіру, наче ртуть.

Знов запахне прелістю та цвіллю,
Знову сіллю, знову смаленим запахне.
Я зберуся з порцеляни в одне ціле,
Я зберу себе докупи в шторма лапах.

Шторми лапами лоскочуть моє тіло
І висмоктують із нього людський бруд.
Шторми, роздробіть мене у піну!
Шторми, я залишусь з вами тут!

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше