Вітер в мізках, кальмари в волоссі — Кров'яні іскри кольору осінь, Що проросли десь між звивин женьшенем І сотнями слив розчавились у жменях.
Сливи-думки, що під шкіркою пусто, Мокрі, липкі, неприємні, мов звук цей, Борова білого десь на зубах, Кодла зміїного мух у кутках.
Мухи — не страшно, — лиш скелі, каміння, Лиш чорні башти, навкруг біла піна, Що на смак наче весняний зефір, Сльози собачі і присмак морів, Що вже пропах аж до віку кальмарами — Моїми думками, абсурдними самими.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.