Мариністика

1ОКЕАН

Океан — це очі бога,
Я — індиго в цих очах.
На повіках у бога роги,
Білий лотос на плечах.

Білий камінь десь на шиї,
Павутиння, що без дна,
Срібно-синім своїм шилом
Зшила я його. Одна.

Лиш одна із трьох тисяч,
Що тинялись по землі
І плювались в стелю вічність,
Як медузи в тьму морів.

Нили щось у порожнечу
Синіми від спек губами,
Поки в чашку синю втечу
Богу я переливала.

Щоб у ній він розчинився,
Зникнувши з усіх орбіт,
Ароматом сну і суниці
І дощем всіх людських бід.

Бог пропав. Немає бога.
Його змило з всіх морі.
Так, це я його створила,
А не він мене створив.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#414 в Різне
#25 в Поезія
#134 в Містика/Жахи

Відредаговано: 05.10.2026