Питання логістики

Я неслась по системі печер як навіжена миша в лабіринті, пітьма і тут не стала для мене перешкодою. Керувати завантаженням віслюків, позначивши все потрібне, я залишила Гільду.

Звісно Еріс я доручила відповідальну міссію перепакування трав, за яку вона взялася з усією відповідальністю, керуючи зграйкою хлопців. Здається Гельмуту від неї перепаде, за жахалки з велетнями, які їй таки наснилися.

Коли мій бідолашний Марек не бігав як заведений по форту, то мучився з паперами. Коли я сунула свій писок в них, він залюбки жалівся що фуражу до весни не вистачить, що їжі у форті обмаль і частину шахтарських віслюків доведеться забити і з’їсти. Що травниця вже рік як втекла, ліків нестача, і так далі, і все одне до одного.

Я налаштувала зір на сканування гірських порід, мінералів, гуано летючих мишей, грибків, лишаїв, джерел. Нана фіксувала для мене все, с точністю машини. Карти з урахуванням нових завалів і відкрившихся проходів я долучу до прадавніх мап Марека.

Ця фортеця може стати джерелом сили території роду Ліндо, тобто його батька, жінок Марека та його майбутніх дітей. Його, а не моїх, нажаль.

Постукуючи каменем по стінах печери біля виходів руд, замальовувала приблизну мінімальну їх ємність, та доцільність розробки. Та мій Марек сидить фактично на горі з грошей!

Я прострибнула крізь зграю летючих мишей, роздерла на бігу пару змій, які виявилися сліпими але напрочуд смачними. Видерла ядро сяйва з пересічного павука, що був розміром з вівцю — одною небезпекою для шахтарів менше…

А це що? Я зупинилась, мов вкопана. Мої лапенятка, що миттєво перетворилися назад на руки, торкнулися стіни тунелю. Він був.. дивним. Не утвореним водою чи зсувом. Я негайно оглянула товщу скельних порід. Не магічним сяйвом, а прадавнім методом: сейсмічної розвідки.

Тобто приклала ліву долоню до стіни печери, та вкрила її нанітами, що зараз працювали як найчутливіші мікрофони. А камінцем у правій постукала по стіні. Відлуння звуку, що увійшов в стіну, повернулося до нанітів, обробилося через Нану і та миттєво показала мені тривимірну карту порожнин в товщі скелі.

Блакитна лінія тунелю пролягала крізь тіло гори. Пряма як стріла, що пронизує яблуко. Це штучний водогін, чи підземний шлях? Схоже що і те і інше одночасно.

Мої пальці пройшлися по швах між камнями. Це не була кладка. Це виглядало так, наче хтось розігрів камінь, до температури лави, і зліпив разом. Технологія, що робила кладку фортеці Кривавих Ножів дитячими каракулями.

«Сканування підтверджує: структура пряма. Нахил: 0,3 градуси в бік долини Ліндо. Призначення: 92% вірогідність — транспортування рідини. 8% — логістичний коридор».

Тунель той не був розрізаний завалами, лише частково замулений піском та м’якою породою. Перетворившись на скажену землерийку, я прочистила декілька метрів тунелю, аби зрозуміти об’єм робіт по його повному відновленню.

Дурнувата посмішка ще довго не сходила з мого обличчя. Цей тунель, метрів п’ять завширшки, по якому і арба може вільно проїхати, для фортеці Марека може стати дорогою життя, та золотим дном для володінь Ліндо.

Єдине, що мене непокоїло, так то те, що тунель цей був збудований ще до появи тут льодовика. Можливо що збудований за часів мотаро, ще до Останнього Двобою. Вже здалеку я почула лемент Еріс:

— Гільберт! Хто ж це трави тут перевів на тисячу срібних? Ти хоч знаєш що навіть продаж дупи твоєї, дому Кохання, не покриє тої шкоди що ти наробив?

Я придивилася: всього то й проблеми що один з віслюків поїв з торб нав’ючених на їнших. Ласун поводив себе як шаман, що нажерся мухоморів, аби роздати тупі поради тіням своїх віслючих предків, тож гасав і хвицявся як дурний, ледь тримаючись на копитах.

— Якщо цей віслюк шкодний, якого ти грошима нагодував, від тої трави здохне, що тоді? На собі будеш його вантаж нести?

— Буде, як скаже чарівна панна Еріс, — розмірено, відповів хлопчина, — Бо якщо пані скаже, і своїми чарівними очима покліпає, а ще й посміхнеться, то без сумніву взимку сливи заквітнуть і бджоли полетять меду їй в рота нести.

Еріс втекла з поля бою, під регіт шахтарів, червона як вишенька, голосно зовучи Гільду.