Розділ 40. Межі.

Після того як ми ‘поспілкувалися’ у ванній кімнаті, довелося просити Даррена висушити мені волосся магією, інакше ми б поснідали в обід.

Увійшовши до саду, слуга провів нас у альтанку, що викликало невдоволення короля.

"Схоже, мій наказ неправильно передали, я просив накрити сніданок в оранжереї," - прогарчав король, і я погладила його по руці, намагаючись заспокоїти. 

Даррен взяв руку і торкнувся її губами, після чого глибоко видихнув, щоб заспокоїтись.

“Вибачте, Ваша Величність, в оранжереї цвітуть рослини, і зараз усе засипано пилком. Там не встигли прибрати,” - пробурмотів слуга.

"Рен, давай не будемо псувати собі ранок, альтанка підійде," - тихо сказала, розуміючи, що пояснення слуги слабка відмовка, і назріває конфлікт.

“Як забажаєш, мій скарб,” - тихо сказав король, і ми увійшли до альтанки, де чекали свіжа кава та оладки.

Мій живіт голосно застогнав, і Даррен, відпустивши слугу, торкнувся його рукою і тихо прошепотів, - “Схоже, мої дівчатка зголодніли. Сідай, буду вас годувати,” - з задоволеною посмішкою мене посадили в крісло, накрили пледом, і почали годувати. 

На всі мої протести чоловік відповідав, що йому приємно за мною доглядати, і просив не бурчати.

Відправивши мене в майстерню до Фредеріка, задоволений як кіт після загулу, король вирушив до радників. Схоже, розмова Даррена і Максимуса не залишила байдужим артефактора. Фредерік носився зі мною, як із кришталевою вазою.

"Ешлі, крісло зручне?", "Ешлі, тобі точно не холодно?", "Тут запорошено, може, покликати слуг?", і все в такому ж тоні. 

Пізніше прибігла Елора і з подивом спостерігала, як артефактор няньчиться з фавориткою короля. Періодично дівчина кидала в мене допитливі погляди, але мовчала.

“Вибачте, принцесо, але ви наречена мого чоловіка, і ми не можемо бути друзями,” — мовчки відповіла я на її спроби з’ясувати, що відбувається, але вголос сказала: “Максимус трохи помилився з ліками, тепер Даррен злий на все і на всіх,” - таке пояснення трохи задовольнило цікавість дівчини.

Інший, менш приємний сюрприз, чекав на мене ввечері в бібліотеці, де я планувала зустрітися з Фрідо, поки Даррен зайнятий у кабінеті.

"Схоже, тебе можна привітати, Ешлі," - пролунав хрипкий голос позаду одного зі стелажів.

"І вам доброго вечора, Ваша Високість," - проігнорувала я натяки Еріка, чоловік саме спирався на стелаж, до якого я підійшла.

Принц хмикнув і почав кружляти навколо, як шуліка над здобиччю, поки я спокійно вибирала книгу для обговорення зі хранителем.

“Ти вже не боїшся мене, правда?” - підсумував чоловік, помітивши, що його гнівні погляди та жести, залишились без уваги.

"Знову погрожуватимеш?" - відповіла питанням на запитання і, витягнувши цікаву книгу, попрямувала до столу.

Ерік постояв кілька секунд, дозволяючи мені сісти, а потім підійшов і боляче стиснувши плечі, прогарчав на вухо, - “Не забувай, дівчинко, твої спокійні дні у палаці – моя заслуга. Даррен за всім не встежить. А я не раз тебе прикривав. Ти навіть не уявляєш, скільки сюрпризів готували тобі фрейліни з мовчазної згоди моєї матері. Або ти думаєш, тебе всі різко полюбили, через те, що залізла в ліжко до мого брата?”

Не довго думаючи, я схопилась за амулет і підскочивши зі стільця прокричала у відповідь, - "Досить!"

Еріка одразу відкинуло до одного зі стелажів, з якого почали сипатись книги.

Яка доля чекає мою дівчинку? Незаконно народжену дочку короля та іномирянки, яку навіть король не в змозі захистити. Замість істерики мене охопила злість. Я навіть не помітила, що навколо почав чинитися хаос, ніби торнадо увірвалося в бібліотеку і почало трощити все, що було довкола.

Тільки тихий шепіт, що пролунав біля мого плеча, змусив розплющити очі і прокинутися від урагану думок, що панував у голові.

“Кохання моє, відпусти амулет. Ти в безпеці, я тут,” - інстинктивно розтиснула долоню, і гарячі руки лягли на мою талію, притягуючи до себе, - “Все гаразд, Ешлі. Думаю, Ерік не скоро ризикне торкатися тебе без дозволу,” - тихо шепотів Даррен, притискаючи мене до себе.

“Даррен, я не хочу, щоб наша дитина зростала у цьому світі. Не має значення, який титул ти їй дасиш. Для них вона залишиться донькою іномирянки - повії короля,” - я схлипнула і озирнулася. 

Схоже амулет знатно відкинув принца, довкола валялися книги та перевернуті стелажі. Підвівши голову подивилася на Рена і притулилася сильніше, уткнувшись носом у сорочку.

Як не шкода мені розлучатися з королем, але я не дозволю невинній дитині пройти через усе те, через що пройшла я. Тим більше не ризикуватиму її життям, яке тепер залежить від мене. Потрібно обговорити все з Максимусом і Фредеріком. Даррен зрозумів, що я маю рацію, це було помітно по тому як швидко і шумно він дихав.

Провівши мене до покоїв, король пішов. Припускаю, що Еріка чекає не дуже приємна розмова, але мені було байдуже. Якщо він сказав правду, коли чутки про мій стан дійдуть до ради і королеви, вони спробують позбутися і мене, і дитини.

____________________

Через кілька годин під моїми дверима почувся жіночий плач і пролунав тихий стукіт.

“Прошу тебе, Ешлі, врятуй його. Він зарозумілий дурень. Я розумію, що не раз Ерік переступав межу, але благаю, врятуй його,” - принцеса влетіла в кімнату і почала плакати прямо на підлозі у вітальні.

"Елора, встань, я нічого не розумію," - спробувала я підняти дівчину, але вона була чи то в істериці, чи то в розпачі.

“Даррен виніс на голосування ради указ про страту Еріка. Прошу зупинити його, Ешлі! Рада не піде проти волі короля, побоюючись його гніву, а він лютує. Ерік приречений,” - плакала принцеса.

Я була збентежена. Не раз принц намагався мені зашкодити, я не хотіла його рятувати. Впевнена, він не оцінить це, і при слушній нагоді знову спробує позбутися мене, якщо не впишуся в його плани.

Я дивилася на дівчину, що плакала, і щиро їй співчувала. На її місці вчинила б так само. Але я на своєму місці і не хочу ризикувати благополуччям своїм і своєї дитини.