Розділ 15. Сюрприз.

За дверима стояла Марішка з пляшкою вина та набором суші. 

“Я не стала чекати. Хочу знати все і в подробицях,” - сказала подруга, безцеремонно вдираючись у квартиру.

Спершу вона багатозначно подивилася на мене, помітивши чоловічі кросівки на стенді для взуття. Не кажучи ні слова, подруга впевнено попрямувала до вітальні. 

“Цікаві справи. Це ти сувенір привезла чи мені компенсацію за душевні страждання?” - заспівала Марішка, дивлячись на чоловіка на дивані.

Даррен підвівся і, трохи нахиливши голову, представився, на що Марина розплилася в посмішці, представила себе сама, як мою єдину подругу та колегу. А потім кинула на мене ще один багатозначний погляд.

"Англієць, значить?" - здивовано спитала Маріша.

"Знайомий Шона і давай англійською, він по-нашому не розуміє, некрасиво якось," - відповіла я, дістаючи штопор, келихи та тарілки для суші.

"Де ж ви зустрілися, волонтер чи що?" – уважно вивчаючи мого гостя, заспівала подруга.

“Ні, Маріш, ми зустрілися у літаку. Даррен приїхав до друга в Торонто, але той терміново полетів кудись,” - відповіла я.

"У Майамі," - уточнив Рен і, відсуваючи стілець для дівчини, що здивувалась такому жесту, продовжив розповідати легенду, яку ми придумали. - “Ешлі люб'язно прихистила мене на кілька днів, доки друг не повернеться. Ненавиджу готелі. Мій товариш покинув країну, коли ми вже вилетіли з Лондона, і в аеропорту на мене чекав сюрприз. Йти нікуди, я вже збирався шукати хоч якийсь готель, але ця мила дама не дозволила мені вночі мотатися містом і дала притулок у своїх апартаментах,” - Рен впевнено сів і налив нам вина.

“Що ж, значить, я вчасно приїхала. Не часто зустрінеш подібну гостинність від Ешлі,” - усміхнулася Марішка і засунула рол у рот. 

Рен уважно спостерігав за тим, як вона справляється з паличками, і за її задоволеним виглядом.

“Не хвилюйся, Даррене, вони свіжі. Це найкращі суші у нашому районі,” - похвалила принесені гостинці подружка.

Але принц не наважувався скуштувати незрозумілу страву. Я, побачивши свої улюблені роли, показала Рену на них.

"Спробуй ці, мої улюблені," - сама взяла паличками рол і зі своїх рук пригостила принца.

Рен дивився з побоюванням, але не відмовився. Рис, філадельфія, груша та копчений лосось – ці роли я покохала з першого разу і надовго. Єдине місце, де їх готували, це Суші Мапл, заклад біля мого будинку.

“Незвичайне поєднання, але це дуже смачно. Дякую, Марино. Мабуть, я залишу вас насолоджуватися вином і піду пройдусь. Ешлі, даси мені ключі?” - Сказав чоловік і підвівся з-за столу.

Коли ми підійшли до дверей, я пошепки спитала: “Ти впевнений, що варто? Не заблукаєш?”

Даррен усміхнувся і, схилившись до вуха, прошепотів: - “Я не дитина, Ешлі, а ще я запам'ятав цю адресу. Не хвилюйся, у мене немає такої тяги до неприємностей, як у деяких.” - він ледве торкнувся мого вуха губами і, перехопивши ключі, вийшов у коридор.

"Ну і спекотно тут у вас, подруго," - прокоментувала сцену Марина, залпом допиваючи вино з келиха.

"Ой, та перестань, можна подумати, ми гарних чоловіків ніколи не бачили," - намагалася зобразити байдужість, але судячи з примружених очей моєї гості, вийшло непереконливо, - "Ну, фліртує трохи хлопець. Його друг попросив дати притулок, грошей обіцяв підкинути, а мені без роботи, сама знаєш. Принц у нас із примхами, на дух не переносить готелі. Ось так ось. Смачний сет, до речі,” - я відправила до рота ще один рол, сподіваючись, що моє пояснення пригасить цікавість подруги, і вдасться змінити тему. Але, схоже, Рен вразив дівчину, і вона не мала наміру здаватися.

“Так, фліртує він. Та він очима тебе вже тричі, того, Еш. Дивиться, ніби готовий одразу і на все. Але звичайно, не рівня твоїм минулим залицяльникам. Слухай, якщо він завис у місті, може, тобі й справді з ним замутити. Огида до готелів не найстрашніша примха в наш час. Зате фігуристий і які ооочі,” - Марина витріщила очі, і я засміялася.

“Ти хочеш сказати, 'страшні'. Я, коли його побачила, він так дивився, що під стіл залізти хотілося,” - промовила я, відпиваючи вино.

"Дааа, і де ви познайомилися?" - з цікавістю почала розпитувати гостя.

Довелось вигадувати, що познайомилися на одній з тусовок, куди мене притягнув Шон. А моторошно дивився на мене Даррен, бо я облила його вином. Брехала і не каялась, що обманюю найкращу подругу.

Коли суші закінчилися, а вино було допито, і зовнішність принца ми обговорили з голови до п'ят, подружка відкланялася і поїхала додому. А ось Даррен так і не повернувся.

Було вже зовсім темно, і я хоч розуміла, що він дорослий чоловік, але хвилюватися це не заважало. Він тут перший день, і не хотілося, щоб того ж дня принц знайшов собі пригоди.

Через півгодини, коли я вже збиралася вирушити на пошуки, Даррен повернувся. Цілком задоволений своєю прогулянкою. Він захоплено описував враження від прогулянки нічним містом і як його здивували нічні хмарочоси і машини, що пролітають по шосе. Потім ми пішли спати, і я зітхнула з полегшенням.

________________________

Протягом наступного тижня, я знайомила принца з магією інтернету та телебачення. Увечері ми влаштовували кіносеанси з поїданням попкорну, а вдень гуляли парками та магазинами. Щодня я знайомила Його Високість із кулінарними шедеврами нашого світу та незвичними для нього продуктами.

Найбільше Даррену сподобалися фільми із комп'ютерною графікою. Ми подивилися всі частини "Трансформерів" та дві частини "Піратів Карибського моря". Пробували включати комедії, але Рен більшість жартів не зрозумів чи вважав дурними. Драми також припали йому не до смаку, сцени поцілунків викликали похмуре обличчя, а любовні лінії наводили нудьгу.

Натомість, блукати інтернетом і слухати музику Рену сподобалося, і поки я вирішувала питання з квартирою і забирала документи з роботи, він цілком освоїв пошук у мережі і читав щось про нашу історію. Кілька разів навіть потрапляв на простори Тік Току. Але короткі ролики йому здалися нерозумними і не викликали інтересу.