ПРОЛОГ

Ми з Дарреном кружляли залом під швидку і хвилюючу музику. Я бачила, як розширилися очі короля від подиву. Цей танець змогли б виконати не всі аристократки, мені пощастило, що Фредерік готував мене і все передбачив. Це дозволило уникнути конфузу.

Мелодія прискорилась, але я жодного разу не збилася, рухи були відточені до автоматизму. Ми з королем кружляли залом під уважними поглядами придворних. Наомі пропалювала мене гнівним поглядом, її пастка не вдалася. Але нічого, у цієї змії буде ще не одна можливість принизити мене до кінця вечора.

Нарешті танець дозволив нам з Дарреном зблизитись, від його легкого дотику я здригнулася.

"Ешлі", - обпалюючи подихом шкіру, він занадто наблизився до мене, порушуючи всі правила пристойності.

"Рен", - прошепотіла я у відповідь.

Здавалося, всередині все затремтіло, я вже не сподівалася знову побачити цього чоловіка. Нас розділяли грані світів та різниця у становищі. Я ніколи не зможу стати частиною його світу, а він так і не зміг залишитись у моєму.

Сильні руки впевнено вели мене в танці, а я бачила лише темні очі свого короля. Здавалось серце ось-ось вистрибне з грудей. Музика стихала, танець підходив до завершення.

Я бачила, як наречена короля сіпнулася в наш бік, коли заграв останній аккорд. Але Даррен глянув на неї, і вона застигла на місці. Він схилився і поцілував мою руку.

"Леді Ешлі, дякую за танець. Ідіть за мною, нам є що обговорити", - король простягнув мені свою руку, і я прийняла її, під уважними поглядами придворних.

Ми пішли до однієї з кімнат відпочинку. "Навіщо ти запросив мене, Рен?" - нарешті я озвучила те, що не давало мені спокою з дня отримання запрошення.

"Я не смів сподіватися, що ти все ж таки прийдеш після всього, що..." - він запнувся і відвів погляд. Схоже, король шкодує, про те як саме ми розійшлися.

"Після того, як ти відкупився від мене кількома золотими?" - я нахилила голову і сумно посміхнулася.

"Ешлі... Я не виправдовуватимуся, визнаю, що вчинив некрасиво. Вибач", - його погляд став серйозним. Цього разу Даррен не виглядав винним.

"Не можу, навіть прикидатися не стану, що все гаразд, і я зрозуміла твій вчинок. Мені було неприємно. Але я це пережила і навіть прийшла, коли ти покликав. Навіщо, Рене?" - Посмішка сповзла з мого обличчя. Я не розуміла, чому він запросив мене. Як не розуміла і того, навіщо я прийняла запрошення і з'явилася в це зміїне гніздо.

Він сумно посміхнувся і підійшов ближче. - "Бо я егоїст, безсовісний і безпринципний маніпулятор", - прошепотів король, нахиляючись до мого вуха. - "Тому що я скучив і тому що так і не зміг з тобою попрощатися." - Даррен повів рукою по моїй спині, ледве торкаючись і уважно спостерігаючи за реакцією.

"Опирайся, Ешлі", - волав голос у моїй голові, але я наказала йому мовчати і просто заплющила очі, завмираючи. Я не маю наміру чинити опір, але й відповідати на несподівану ніжність Даррена не буду.

“Ешлі”, - прошепотів король мені на вухо і нахилився до шиї, залишаючи невагомі поцілунки. "Моя Ешлі", - видихнув він і захопив мої губи.

Ноги підкосилися, і самоконтроль полетів до біса. Я здалася і танула в руках чудового чоловіка. Такі бувають лише у жіночих романах чи інших світах. У нас не було майбутнього, але я гнала від себе здоровий глузд, підкоряючись таким солодким поцілункам і ніжності Рена. Навіть після всього що сталося я не змогла чинити опір.

"Я люблю тебе, Даррене", - прошепотіла я в губи чоловікові.

Даррен напружився, і вся ніжність моментально зникла. - "Мені шкода, Ешлі. Я не думав..." Він глянув на мене серйозно, відсторонюючись. - "Мені шкода, моя Ешлі, але ти знаєш, що в мене є наречена і..."

Я перебила чоловіка. - "І мені не місце у твоєму світі?" - Я саркастично усміхнулася. Як тільки я потрапила в цей світ, мені пояснили, що з моїми манерами та норовливим характером тут робити нічого.

"І ти ніколи не погодишся на роль фаворитки короля Ешлі. Більшого я не можу тобі запропонувати", - твердо заперечив Даррен.

"Стривай, Рене, так це те заради чого ти затіяв все це? Ти пропонуєш мені стати твоєю коханкою. Заради цього ти покликав мене?" - я схопилася за голову і засміялася. Все виявилося банально просто: король продемонстрував придворним свою потенційну коханку.

"Фавориткою, Ешлі. Це різні речі. Я повністю забезпечу тебе, найму найкращих викладачів. Вибір буде за тобою: жити в палаці або я куплю тобі будинок. Ти можеш займатися чим захочеш: благодійністю, малюванням, музикою", - Даррен перерахував усе це із тоном ділових переговорів. Він не намагався підійти, склавши руки за спиною. Переді мною стояв король, який хотів отримати те, що вважав своїм.

Я сперлася долонями на кришку столу і опустила голову. Було боляче, але пігулки, захована в декольте, чітко нагадували про терміни. Я сховала подалі свою гордість та злість. Король сам, не підозрюючи, підказав мені вихід із ситуації.

"Я згодна, Рене. Але мені потрібно буде раз на місяць на кілька днів повертатися в Торонто, поки я не закінчу всі справи. І так, потрібен буде будинок. Я не хочу жити в палаці", - я приклала руку до грудей, намагаючись вгамувати серцебиття і спокійно дихати.

У кімнаті запанувала тиша. Схоже, король Сарнії вперше не знав що сказати. Пропонуючи мені стати фавориткою, він йшов "ва-банк", не особливо сподіваючись, що я погоджуся. Даррен не знав, що мені немає чого втрачати. Кілька ночей в обіймах гарного чоловіка – не найгірша участь в моєму становищі.

__________________________________________

Зазвичай в історіях про потраплянок описують, як бідна дівчина, сирота чи успішна бізнес-леді з невдалим особистим життям потрапляє в інший світ, де зустрічає прекрасного принца, герцога, лорда або ще якогось аристократа.

Моя історія не сильно відрізнятиметься від кліше про мандрівниць в інші світи. Напевно, шкода відправляти в інший світ тих, хто знайшов своє щастя в нашому. Всі автори солідарні і вірять у вселенську справедливість, або ж, навпаки, не вірять, що в цьому світі можна здобути повноцінне щастя.