84. Олексій. Освідчення

Я не дуже любив всякі такі штуки з виходом з зони комфорту. Але заради успіху Гаїни, заради її медіа-впізнаваності, був готовий робити все, що треба. Навіть брати участь в подібному. 

Малому дуже сподобалось дивитись на нас. Коли ми їхали в машині, він переповідав все, це було кумедно, у нього було дуже багато вражень.

Ми заїхали повечеряти, вже було доволі пізно. А коли приїхали додому, всі зрозуміли, що дуже втомлені і лягли спати. 

Далі дні побігли якось швидко. Ми багато працювали, кожен над своїми проектами. Книга Наталі вийшла за два місяці.

Гаїна була трохи на нервах, та і я теж. Але коли ми прочитали її, то все ж там не було нічого такого. Все ж, то просто був піар-хід, щоб привернути увагу до історії. Не дуже хороший, але вже як є. 

Книга Гаїни вийшла ще через два місяці після того. 

Я дуже хотів, щоб її книга в моєму видавницттві вийшла першою, але все ж не встиг. Тому першою вийшла та, яку вона віддала Ситайлу. 

Через те, що Гаїна добре займалась промоцією і набрала немало підписників в інсті і тіктоці, на першу презентацію прийшло дуже багато людей. А модерував подію Іван. 

Гаїна переживала перед виходом на сцену. 

— Раптом я осоромлюся? Запитають щось таке, на що не зможу відповісти? — переживала вона. 

— Ти вже багато разів виступала на сцені, — я взяв її за руку. — І були різні ситуації. Але всюди ти впоралась. 

І я дійсно був вдячний Івану за те, що він її натренував щодо цього. 

— Так, але то були якісь більш загальні зустрічі, а ця тільки моя презентація… Це вперше в моєму житті відбувається така подія, — схвильовано промовила вона. 

— У тебе все вийде, — я зазирнув їй в очі і провів долонею по її щоці. — Хто знає твої книги краще за тебе? Ніхто. Тож все буде добре. 

 — Дякую, я вірю, що все буде якнайкраще, бо ти — мій щасливий талісман — вона чмокнула мене в щоку і вийшла на сцену…

У Гаїни дійсно все вийшло. Все ж, вона була народжена для сцени. Все в неї виходило дуже щиро і природньо і я не раз думав, що якби вона не стала письменницею, то цілком могла б працювати ведучою, чи зніматись в кіно, або грати в театрі, вона була артистична. 

Зала зустрічала її дуже бурхливо, і проводжала теж не менш бурхливо. А потім була дуже довга автографсесія. Малий навіть втомився чекати, коли вже ми зможемо підійти до неї. Але це був її день і мені не хотілось її нікуди підганяти. Хотілось, щоб вона насолодилась цією славою.  

Тим паче, що на другу половину вечора в мене був для неї сюрприз. 

Не знаю, наскільки він їй сподобається, але сподівався, що сподобається.

Коли ми приїхали до ресторану святкувати, я передав дещо офіціанту і дав йому певні інструкції. 

Ми повечеряли, а вже коли майже мали йти, до нас у кабінку зайшов офіціант з великим конвертом і сказав, звернувшись до Гаїни:

— Ви — пані Гаїна? 

 — Так, це я, — трохи здивовано промовила вона. 

— Вам тут якийсь лист… — він покосився на мене. Я закотив очі. Той відразу відвів погляд. — Ось, тримайте! — він всучив конверт Гаїні і втік.

Вона розпечатала конверт і спочатку дістала лист.

— Вам пише видавець вашого серця. Чи погодитесь ви надалі видавати книги тільки у нього? Навіть якщо ні, у нього до вас є ще одне питання, погляньте на нього прямо зараз, — прочитала вона і перевела погляд на мене.

Я в цю мить вже стояв на одному коліні і розкривав перед нею коробочку з обручкою.

— Ти вийдеш за мене? 

Очі Гаїни широко розплющились. 

 — Не думала, що ти здатний на такі романтичні вчинки! — з захопленням сказала вона. 

— Це не відповідь на питання… — зауважив я. 

 — Вийду! — вигукнула Гаїна і щасливо засміялась. — А можна я використаю цей момент у своїй наступній книзі?

— Добре, дозволяю, — я вдягнув їй на палець обручку і поцілував. — Кохаю тебе. 

 — І я тебе кохаю! Видавець мого серця — ти сам таке придумав? — запитала Гаїна.

— Ну, я не письменник, вже як придумав, так придумав…