44. Гаїна. "Я передумала"

Коли я увійшла до ресторану, Іван вже був там, він швидко підвівся з-за столу, підійшов до мене і поцілував мені руку. 

Я аж трохи розгубилася від такого знаку уваги, а він тут же повів мене за столик, відсунув для мене стілець і встановив, як почесну гостю. 

— Що вам замовити? — запитав він. 

— Та що завгодно, — ляпнула я від несподіванки. — Ой, вибачте, на ваш вибір, я мала на увазі…

— Тут дуже смачне качине комфі, а ще вино, тут дуже смачне вино! Я вже замовив нам вина! Ось! — він махнув офіціанту і той одразу підійшов і почав розливати нам якесь червоне вино, яке виглядало дуже дорого.

— Дякую, виглядає дуже смачно, — кивнула я. — То це я маю підписати договір? А потім одразу почнеться робота над рукописом?

— Так, — він кивнув. — Ми підпишемо договір, авжеж, — він дістав з сумки якісь папери і простягнув мені. 

Я почала переглядати їх, але Іван сказав:

— Давайте вип’ємо за ваш талант і за успіх вашої першої книги! 

І я відклала документи та взяла келих, бо було незручно сидіти і читати, коли він мене очікує. 

— Я трохи хвилююся, все ж, це новий для мене досвід, — зізналась я. 

Випила вино, й одразу відчула в голові легке запаморочення. Може, не треба було випивати весь келих, а зробити лише один ковток? Почала їсти, щоб трохи протверезіти. А Іван тим часом сказав:

— Я хотів вас запросити поїхати зі мною на книжковий фестиваль в Одесу, хочете до моря? 

— Але в мене є іще немає жодної книги, — здивувалася я. 

— А це буде промотур, знаєте, так часто роблять для перспективних книг. Книги ще немає, а промотур вже є. І книга висить в “очікуйте скоро”. Це підігріває цікавість до історії заздалегідь.

— Це дуже цікава пропозиція, але, на жаль, я мушу відмовитись, — сказала я. — В мене робота. 

— А ким ви працюєте? — поцікавився Іван. 

— Нянею в сина Олексія Даниленка, ну, ви його знаєте…

— Ну, якщо ви станете відомою письменницею, то певно покинете пост няні? Краще зосередитись на творчості і не відволікатись на дрібниці. Я дам вам гонорар, і оплачу поїздку. Не відмовляйтесь, це для вас хороший шанс засвітитись і почати зацікавлювати аудиторію.

Я подумала про Олексія, йому точно не сподобається ця ідея. Та я й сама не хотіла давати йому привід для ревнощів. 

— Можливо, наступного разу, зараз, на жаль, я дійсно не зможу, — сказала, знову підсовуючи до себе договір, зрештою мені набридло його читати, і я просто перегорнула його на останній аркуш і поставила свій підпис.  — Мені дуже приємно співпрацювати з вами, — додала, щоб Іван не ображався і не думав, що це він щось зробив не так. — Але у нас з Олексієм стосунки… Ну, ви розумієте…

— Зрозуміло, — він кивнув. — Ну, я так і думав ще з тієї зустрічі. Добре. Але все ж ви подумайте. Зараз дуже хороша можливість, можете не поспішати з відповіддю. 

— Так, дякую…

Ми ще трохи поговорили про літературне життя, в потім я попрощалась і пішла, а Іван сказав, що ще посидить, вип’є кави. 

Та, виходячи з ресторану, я побачила надворі картину, яка боляче вразила мене — під деревом прямо навпроти входу Олексій цілувався з якоюсь білявкою. Він навіть не помітив мене, а я стояла в дверях і не знала, що мені робити. 

Зрештою, відчуваючи, як мене розриває на частини від обурення, я кинулась назад в ресторан. Підбігла до столика, за яким Іван спокійно щось читав у телефоні, і майже вигукнула: 

— Я передумала, хочу поїхати з вами на той фестиваль!.. 

Друзі, на книгу відкрито передплату, але в перші дні ціна буде мінімальною, до того ж у нових розділах ви будете знаходити подарунки —  промокоди на безкоштовне читання інших книг! Купуйте прямо зараз і насолоджуйтесь читанням!