42. Олексій. Дзвінок конкурента

Я усміхнувся. 

— Та нічого з ним не трапиться. Яка ще травма? Він знає, що ми зустрічаємось. Діти зараз взагалі просунуті і знають про секс, мені здається, більше за деяких дорослих. Та і взагалі, ми просто були в одному ліжку, не застав же він нас в процесі… 

— Все одно, мені тепер соромно йому дивитися в очі, — зітхнула Гаїна.  — Ну, наступного разу просто треба замикати двері.

— Так, все буде добре, не переживай, — я чмокнув її в щоку. — Ходімо в душ, а потім можна кудись зʼїздити всім разом. Ну, вдень. А ввечері можемо знову сходити на побачення. Мені сподобалось ходити з тобою на побачення. 

 — Мені теж сподобалось, — вона усміхнулась. — Це було найкраще побачення в моєму житті!

— Ти мені лестиш, — я облизнув губи і подався до її вуха. — І заводиш одночасно. 

 — Це взаємно, — сказала вона. — Як тільки ти на мене так дивишся, мені хочеться продовження прямо негайно…

— Пішли в душ… Швидко… Все одно вихідний і малий більше не зайде… — я встав з ліжка і потягнув Гаїну за собою. — В душі є свій особливий шарм…

Вона кивнула і зі змовницьким виглядом попрямувала за мною…

***

На кухню ми спустились доволі пізно, але обоє були задоволені. Мені подобався цей вираз Гаїни, коли я бачив, що вона повністю задоволена. Правда, я знову заводився, ну але це деталі. 

Ми почали разом готувати сніданок. Малий теж прийшов до нас, але сидів в телефоні весь час, здається, з кимось переписувався. 

Коли вже все було готове і ми якраз сіли за стіл, телефон Гаїни задзвонив. 

Вона поглянула на екран і вигукнула:

 — О, це Іван, може, вже прочитав мій рукопис? Одну хвилинку, я тільки запитаю, що він хоче…

Я закотив очі. Чомусь цей Іван вже заздалегідь мене напружував. Але я обіцяв собі, що не буду в це втручатися.

— Так, авжеж, відповідай, — я кивнув.

— Алло, добрий день, — сказала Гаїна трохи схвильовано, прийнявши виклик, і поставила телефон на гучномовець. 

—  Гаїночко, мила, доброго ранку! Я вас не розбудив, можете зараз говорити? — почувся  солоденький голос Івана. 

— Так, авжеж, мені зручно говорити, — сказала Гаїна. — Уважно вас слухаю…

 — Я знайшов ваш рукопис і цілу ніч його читав, — сказав Іван якимось таким тоном, як говорять зазвичай зовсім не про читання. — І він мені сподобався, Думаю, наше видавництво може взяти його в роботу…

Він мене бісив. Я прямо руки в кулаки стис, коли він це все говорив. Прямо відчув, що він з нею фліртує. А Гаїна була і рада, сама відповідала таким же радісним голосом йому: 

— Справді? Вам сподобався мій роман? І ви готові взяти його в роботу? Не можу повірити! — затараторила Гаїна. — А що мені робити? Треба підписати якийсь договір? Надати вам свої документи? Я так розгубилась, вибачте…

 — Так, ну це не терміново, давайте зустрінемось десь за чашкою кави і обговоримо всі деталі, — сказав Іван, ще понизивши голос. 

 — Добре, без проблем, коли і куди мені прийти? — запитала Гаїна. 

 — Як щодо сьогоднішнього вечора?

Гаїна поглянула на мене і зробила запитальний жест.

Я напружився. Чого це він хоче зустрічатись з нею ввечері? Але з іншого боку, ну, я ж обіцяв, що буду її підтримувати… Врешті-решт я кивнув. Хоча ми збирались на побачення… 

 — Так, у мене вийде, — сказала Гаїна у слухавку. — Дуже вам дякую, що повірили в мене!

— Тоді приїжджайте за адресою, яку я зараз скину. І ще вручу вам варіант договору, поглянете, дякую! — на цих словах він скинув слухавку. 

Гаїна відклала телефон і повернулась до мене:

 — Ти чув? Мою першу книгу видадуть! Я досі не можу повірити, хочеться ущипнути себе, щоб переконатися, що це не сон! ..