41. Гаїна. Найкраща ніч

Коли Микита пішов, я трохи схвильовано сказала:

 — Зробити чаю? Чи не треба? 

Олексій підійшов ближче до мене і взяв мене за руку, зазирнувши в очі:

— Ти сама чого хочеш? Чаю чи… — він сковтнув слину. — Продовження?

 — Мабуть, я не хочу чаю, — я трохи нервово засміялася. — Пропустимо цей етап? 

— Пропустимо, — він кивнув, а потім подався вперед і коротко поцілував мене в губи. — Якщо ти дійсно готова… Я не хочу тебе квапити. 

— Так, я готова, — кивнула я. — Сьогодні, в автомобілі… мені дуже сподобалось…

— Мені теж, — зізнався Олексій і переплів наші пальці, а потім повів мене до сходів. — Ходімо, Гаїно… 

Ми підіймалися мовчки, все ж перебування в одному будинку з досить дорослою дитиною накладало якісь обмеження на занадто бурхливі  вияви почуттів. Але навіть це мовчання мені подобалося, ці обміни поглядами були кращими за багато слів. Бо я бачила, що Олексій схвильований не менш від мене, і почувалася, немов дитина перед новорічною ялинкою, ще не знаючи, який під нею захований подарунок, але не сумніваючись, що він мені сподобається. Бо інакше просто бути не могло…

Щойно ми зайшли до спальні і він зачинив за нами двері, то одразу знову поцілував мене, міцно обіймаючи і рухаючись до ліжка. Ще за мить він вклав мене туди і навис згори, продовжуючи цілувати. 

Я відповідала на поцілунки, відчуваючи, як по тілу біжать мурашки від кожного його дотику. Мені здавалося, що такого я не відчувала ніколи у житті, ніколи мої відчуття не були настільки загостреними… Все, що я відчувала раніше, здавалося дрібним і несуттєвим…

— Мені ніколи не було так добре, як зараз, — прошепотіла я, дивлячись Олексію в очі. 

— Буде ще краще, скоро, — прошепотів він гаряче мені на вухо, і його долоня ковзнула вниз, під мій одяг…

Я вся затремтіла, і теж обійняла його, так міцно, що могла відчути його збудження. 

 — Кохаю тебе… — злетіло з моїх губ якось несвідомо. 

— Я теж кохаю тебе, — відповів він і знову втягнув мене в солодкий поцілунок….

***

Коли я розплющила очі, то побачила, що в кімнаті вже видно, отже, настав ранок.  Олексій також розплющив очі одразу після мене і усміхнувся.

— Привіт, — сказав неголосно, проводячи долонею по моїй щоці. 

— Доброго ранку! — усміхнулась я. — Отже, ця ніч не наснилася мені..

— Не наснилася, — кивнув він. — Знаєш, я давно про це фантазував, — додав тихіше. — Певно, ще з моменту, як побачив тебе в тій ванній… 

— Справді? — я засміялася. — Якби ти знав, як мені було тоді соромно… Я почувалася якоюсь ідіоткою! Спершу оселилася в чужому будинку без відома господарів, потім друкую свої книги, сидячи голяка…

— О, то було епічно, — він теж засміявся. — Хоча, тоді мені було не до сміху. Я дуже завівся. Зазвичай поруч з тобою все ж трохи стримувався, щоб не тиснути. І тому втікав в таких ситуаціях. Бо ж ти дуже красива і сексуальна… Важко було бути поруч і стримуватись… 

— Ти мені теж сподобався з першого погляду, — я легенько торкнулася губами його вуха. — Бо ти дуже сексуальний… Хоча і прикидався таким неприступним і холодним…

Коли він почув ці слова, то раптом перевернувся на ліжку і навис наді мною, а потім дуже гаряче поцілував. 

Та цієї миті двері спальні розчинилися, й  на порозі з’явився Микита.

— Тату, ти дивився до пристав…? — не договоривши, він завмер на місці і вражено продовжив. — Ой, я не знав, що Гаїна тут! Вибачте! 

Олексій одразу відсторонився від мене, щойно почув голос сина. Хлопець тут же вискочив за двері, причинивши їх за собою. 

Я відчула, що червонію. 

 — Саме цього я й боялася, — сказала розгублено. — А раптом у Микити буде психологічна травма?..

Продовження — завтра о 21.00!

Додавайте книгу "Мама за контрактом" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.