39. Гаїна. Незвичайний кінотеатр

 Я чомусь так хвилювалася, ніби це було моє перше побачення. Перебирала сукні, спершу вдягнула червону, потім подумала, що вона занадто яскрава, перевдягнулася в блакитну, потім так само ретельно підбирала помаду, згадала, що не встигла зробити зачіску, і почала швидко накручувати волосся плойкою… Коли все було готово, буквально в останню хвилину, коли я зазирнула в люстерко, почувся дзвінок у двері. 

Моє серце закалатало в грудях, я спіткнулася і ледь не впала, але втримала рівновагу. Поспішила до передпокою, відчинила двері і побачила Олексія з розкішним букетом троянд. Мені ніхто ніколи не дарував такі букети, Марк казав, що це даремна трата грошей, краще купити квітку в вазоні, щоб вона довго цвіла…

У мене від хвилювання всі думки переплуталися, я тільки й змогла прошепотіти:

 — Які красиві квіти…

 — О так, це тобі, — опам’ятався Олексій, схоже, він теж трохи розгубився цієї миті. — Ти дуже красива зараз. Ну, ти взагалі красива, але сьогодні особливо красива…

Я взяла троянди, вдихнула їхній аромат і сказала:

 — Зараз поставлю їх у вазу і поїдемо…

Ми спустилися до машини, і коли вже сіли всередину, я почувалася уже не так скуто. 

 — А куди ми їдемо? — запитала з цікавістю. 

— Будемо дивитись кіно, я тут ще прикупив вечерю… Кінотеатр не простий, а для машин. Ти була колись в такому? 

 — Ні, тільки бачила в американських фільмах, — відповіла я. — Мені вже цікаво…

— Сподіваюсь, тобі сподобається. Там показують ретро-фільми. Ми підемо на "Блондинку в законі".

 — О, це мій улюблений фільм! — здивувалась я. — Тобі він теж подобається?

— Чесно? — він усміхнувся. — Я не дуже памʼятаю сюжету, але здається, він був веселий. Мене зацікавила атмосфера кінотеатру для машин. Власне тому я захотів поїхати саме в той кінотеатр.

 — Це дуже цікаво, так, ніби ми і разом з іншими людьми, і все одно в своєму окремому світі, ніхто нам не заважатиме, — сказала я. 

— Ага, — він кивнув. — І ще, у мене тоноване скло, що дуже зручно. Нікому зовні не буде видно нас двох. Хіба що якщо в заднє скло машини перед нами.

 — Це добре, — я подумала, що він може поцілувати мене, і відчула, як від однієї цієї думки всередині мене розлилося приємне тепло. Цікаво, про що зараз думає Олексій? Він виглядав трохи схвильованим. 

Коли ми приїхали до кінотеатру, то побачили, що машин там не дуже багато, тож можна було обрати зручне місце. 

Я розпакувала корзинку, в яку нам склали вечерю. Тут була і пляшка вина, Олексій розкоркував її. 

— Сто років не була на побаченні, — усміхнулась я. 

— Я теж, правда, у нас келихи пластикові, — він кивнув на келихи. Вони дійсно були форми келихів, але пластикові хоч і прозорі. Він налив туди вина і допоміг розпакувати їжу.

Фільм уже розпочався,  ми випили трохи вина , і стало весело і легко, ми разом сміялися над кумедними моментами, а коли на екрані була роматична сцена, Олексій торкнувся моєї руки і переплів наші пальці. 

 — Нарешті ми тільки вдвох. Я давно хотів, щоб ми опинились зовсім наодинці, — сказав він тихо, зазирнувши мені в очі.

Моє серце мало не вискакувало з грудей, а від його дотику все тіло вкрилося мурашками. 

— Я теж цього хотіла, — пошепки відповіла я. 

— Гаїно… — вільною рукою він торкнувся моєї щоки. — Знаєш, моє серце зараз так швидко бʼється… Я зовсім не дивлюсь на фільм, — прошепотів він. — Тільки на тебе…