34. Олексій. "Потенціал є"

З самого ранку, коли тільки встав, вирішив подивитись, чи мої редактори в онлайні, щоб домовитись зустрітись з ними щодо тексту Гаїни. Написав головному, щоб дізнався, хто займався її текстом, і сказав мені.

За сніданком про це не говорив, вирішив спочатку сам все дізнатися і прийти з результатом. 

Я запропонував завезти малого в школу, Гаїна тим часом могла більше попрацювати вдома. 

Коли приїхав в офіс, то одразу пішов до необхідного редактора. Він був на місці. Це був зам головного редактора, доволі прискіпливий, але справжній професіонал з великим стажем, Микола Віталійович Головань. 

Значить, її текст потрапив до нього. Він дійсно сильно критикував жіночі романи та любовне фентезі.

— Добрий ранок, бачу, ви вже працюєте, — я усміхнувся. Я з повагою звертався до всіх старших за мене співробітників, хай вони і працювали на мене. — Я до вас на хвилинку щодо одного тексту. Вийде зараз обговорити його? Дівчина під псевдонімом… Як же його, Старк? Еліс? Ні, не Еліс… Емілі.., Емілія, — видав я нарешті. — Памʼятаєте такий? Мені сказали, що саме ви його читали. 

— Ага, читав, — без особливого ентузіазму буркнув він. — Нічого особливого, написано, може, й непогано, але нам таких рукописів від початківців приходять пачки, і всі пишуть або романтичне фентезі, або любовні романи. Я ж завжди наполягав, що нам потрібні інші жанри. Може, зробити конкурс для авторів? Наприклад, конкурс рукописів у жанрі фантастики? 

— І що на фоні інших подібних цей ніяк не виділявся? А хто в нас зараз на любовних романах на редактурі сидить? — тут же додав я. Подумав, що можна показати рукопис Гаїни профільному редактору. 

— Олена Мельник на редактурі, — сказав Микола. — А можна поцікавитись, чому та Емілія вас так зацікавила? Вона чиясь протеже?

— Я не буду її просувати, ні, — я похитав головою. — Але хочу допомогти саме з коментарями від редакторів. Так, вона моя… — я на мить завагався, але продовжив. Все одно нас вже бачили разом на презентації, немає сенсу це приховувати. — Моя дівчина. Але я не буду її просувати в видавництві. Тільки попрошу коментарі. 

 — Он як, — здивувався Микола. — Ну,  твір у неї цілком хороший. Може, трохи сируватий, але те все можна виправити, потенціал однозначно є. Я бачив вас на презентації, так, але ж її представляли якось інакше… Таке цікаве ім’я, але українське, от вилетіло з голови, — він трохи зніяковіло глянув на мене. 

— Вона вирішила представитись реальним іменем, — я усміхнувся. — Ну, це і на краще, думаю, Гаїна її звуть. 

 — Точно, Гаїна, — пожвавився Микола. — Я б порадив їй писати під власним ім’ям, бо тих Старків скрізь повно, чомусь наші українські автори люблять все іноземне, і виходить купа псевдо як з інкубатора. А Гаїна Ковальчук звучить оригінально..

— Ото і я їй так кажу, — я кивнув. — Не треба ця меншовартість, ми нічим не гірші. 

 — Тоді я скажу Олені, хай підготує рецензію, — сказав Микола. 

— Ваша рецензія теж не завадила б. І нічого, що ви завернули той рукопис. Гаїна сказала, що хоче бачити чесні коментарі і попрацювати над книгою ще перед тим, як знову її подавати. 

 — Так, звичайно, напишу і я свій відгук, — він кивнув. — А чому ви не хочете видати цю книгу тут, у нас? Боїтесь, що вона не буде комерційно вигідна?

— Ви прямо вважаєте, що цю книгу можна видати? — запитав я замислено. 

 — Думаю, потенціал у неї точно є. Звісно, помітно, що це перша книга авторки, є певні штампи… Але всі відомі автори починали не прямо з шедеврів, головне — що є талант, а досвід прийде. Багато  творів іноземних авторів цього жанру, котрі активно розкручують у буктоці, є значно слабшими за роман Гаїни…