22. Гаїна. Мій новий ритуал

Ідея з Тіктоком мені сподобалась, і коли Микита запропонував допомогу, я не стала відмовлятися. 

 — Буду вдячна, якщо розкажеш мені, що і як там працює… Бо я лише іноді заходжу туди, коли друзі надсилають посилання на якісь гумористичні відео. Але, певно, там ще є багато цікавого? Треба пошукати соцмережі письменників і подивитися, що вони там пишуть…

— Ну, я можу допомогти встановити світло і обрати ракурс… А от з наповненням… Тобі треба подивитись, що постять популярні влогери на твою тему, а потім це повторювати, але на свій лад, якось так, — сказав Микита. 

 — Так,  — я замислилась.  — А ти що знімаєш для свого блогу? Про що він у тебе. Микито?

— Я про ігри знімаю, як граю, таке люблять школярі, проходки типу, ну, як проходити різні місії, — пояснив Микита. — Тому там нема мого обличчя, тільки запис екрану і озвучка.

 — То може мені розповідати, як я пишу книгу? Якісь кумедні історії про письмо, взагалі про нас, — я поглянула на Олексія. — І про видавництво ти б міг щось цікаве розповісти…

— Гумор це добре, — погодився Микита. 

— Ну, я в ваш Тікток не дуже хочу, — сказав Олексій. — Потім будуть думати, що я тебе просуваю. Думаю, це не піде тобі на користь. 

 — Ні, тебе не зніматиму, але ти міг би розповісти якісь випадки прикольні, які з тобою відбувалися. Наприклад, бувають якісь автори дивні?

— Ну, такого повно, — кивнув він замислено. — Памʼятаю, одна авторка відмовлялась підписувати контракт, поки туди не внесуть пункт про те, що якщо коректор або верстальник облажається, їй особисто будуть виплачувати компенсації за зіпсовану репутацію. Вона просто раз мала негативний досвід і тепер в її договорах прописана кожна дрібниця. А ще знаю, що одна з наших авторок має дивний ритуал перед письмом. Вона щоразу пише тільки вночі і до того йде на голодовку на добу. Хтозна, як це допомагає. Може, обіцяє собі поїсти, як зробить роботу?

 — Супер, це дуже цікаво, — я усміхнулась. — А в мене й немає ніякого ритуалу. Треба собі придумати, а то нецікаво…

***

Коли Олексій з Микитою пішли по своїх кімнатах, я стала думати, який же письменницький ритуал для себе вигадати. Я колись читала, що якийсь із письменників-класиків писав стоячи, мовляв. так швидше йде робота, а хтось інший  весь час пив каву, щоб збадьоритися. Раптом мені сяйнуло — а що як мені сідати писати без одягу? Може, це стимулюватиме мене творити швидше, я не буду відволікатися, зважаючи на те, що в кімнаті прохолодно і мені буде хотітися якомога швидше написати свою денну норму і одягтися?

Вирішила поекспериментувати і, не довго думаючи, скинула домашній костюм і залишилася тільки в білизні. Потім подумала трохи і позбулась її теж. Сіла в крісло і заходилася накидати план наступних глав. 

Спершу мені було не дуже комфортно, але потім я захопилася пригодами своїх героїв і зовсім забула, що сиджу зовсім без одягу. 

До того часу, як пролунав стукіт у двері, а потім тут же вони відчинилися, виявляється я забула її замкнути. На порозі стояв Олексій, який аж рота відкрив, відверто витріщаючись на мене…

Продовження - завтра о 21.00! 

Додавайте "Маму за контрактом" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти книгу, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.