18. Гаїна. "Розповімо все як є"

Микита видав цю тираду так швидко, що жоден із нас не спромігся й слова вставити. Ми з Олексієм лише перезирнулися, а потім він простягнув руку і взяв простягнутий сином телефон:

 — Що, ви приїжджаєте завтра? Хочете познайомитись з Гаїною? Але… Ну не кричи ти одразу! Вічно тобі все не так. Добре, хочете приїхати — приїжджайте. Але у нас робота, нема часу вас розважати. Так. Добре. До зустрічі, — він відключив виклик і зітхнув. — Микито, ну про ванну можна було не казати… 

— Ой, вибач, — Микита зітхнув. — А чому бабуся кричала?

— Ну, їй не сподобалось, що ми познайомились у ванній і Гаїна одразу у нас поселилась, — Олексій теж зітхнув. 

 — Нічого, вона приїде, познайомиться з Гаїною і все буде добре, —  оптимістично промовив Микита. — А  про ванну можна сказати, що це я пожартував!

— Тоді це буде звучати, ніби ми виправдовуємось. Ладно вже, якось розберемось. До речі, мама, здається, подумала, що ми парочка, — додав Олексій замислено, поглянувши на мене.

Я відчула, що червонію. 

 — А ви хіба не парочка? — безтурботно запитав малий.  — Ми ж домовлялися, що якщо прийдуть соцслужби, то будемо так говорити…

— Ну так, але одна справа соцслужби, а мама… То трохи інше. Добре, давай поїмо морозиво. А там розберемося.

 — Для бабусі вам треба придумати історію вашого знайомства і все таке, — заявив Микита. — Бо вона у нас як той Шерлок, усе має знати! 

— Ну вона вже чула про ванну, — Олексій закотив очі. — Не знаю, чи повірить вона тепер, що ти те придумав.

 — Ну, можна сказати, що це були, наприклад, зйомки фільму! — знайшов вихід Микита. — І Гаїна грала роль у ванній!

— Якого фільму? І як ми там опинились… Це ще більша брехня, тим паче Гаїна не акторка, а письменниця.

 — У письменників багата фантазія, тож придумайте самі, якщо мої ідеї вам не такі, — Микита насупився. 

 — Ми не будемо нічого придумувати! — сказала я. — Розповімо бабусі все як є! 

— Мене влаштовує, — кивнув Олексій. — Добре, хай так і буде… 

Поївши морозива, ми розійшлися по своїх кімнатах. Мені було трохи шкода, що такий хороший вечір добіг кінця, і трохи страшнувато, бо я не знала, як пройде зустріч із батьками Олексія. Залишалося тільки сподіватися на краще…

***

Вранці ми зустрілися за сніданком. 

 — А твоя мама казала, о котрій вони приїдуть? — запитала я. — Треба приготувати щось смачненьке до їхнього приїзду….

— Ні, сказала просто "завтра", — відповів Олексій. — І мені ще треба зʼїздити до видавництва… Не можу зовсім відкласти деяку роботу.

 — Що ж, тоді приготую щось уже зараз, якщо вони приїдуть увечері, то потім просто підігріємо. А ти, звичайно, їдь на роботу…

— Сильно не заморочуйся. Вони приїжджають без запрошення, тож… Ну, сама розумієш. І не переживай, все буде нормально, — сказав він підбадьорливо. 

 — Добре, не буду переживати, — я усміхнулася.  Хоча все одно хвилювалася, яке враження справлю на батьків Олексія.

***

Я якраз смажила відбивні, коли почувся дзвінок у двері. Олексій був на роботі, Микита в школі, я сама вдома. Не хотілося іти відчиняти, я навіть подумала — може, прикинутись. що нікого немає вдома? Але це могли бути батьки Олексія і я, зітхнувши, пішла до передпокою. 

Коли відчинила двері, побачила немолоду пару — чоловіка і жінку, і серце завмерло в грудях. Але треба було справити на гостей гарне враження, тож я усміхнулась і сказала:

 — Добрий вечір, ви батьки Олексія? А я Гаїна…