16. Гаїна. "Я тобі не потрібен!"

Я легенько погойдала склянкою, а потім піднесла її до обличчя і вдихнула аромат. 

 — О, я чую фрукти! І шоколад… І ще якусь гірчинку, може, це і є шкіра? 

— Так, це вона, — Олексій кивнув. — Отже, це "перший ніс", коли ти вдихнула вперше. Тепер вдихни ще раз. Вино розкривається з часом. А через десять-двадцять хвилин, наприклад, воно більше подихає і взагалі буде пахнути яскравіше.

 — О, тепер я відчула й ваніль, — сказала я. — То тепер нам не можна пити вино? Треба чекати двадцять хвилин, і аж тоді?

— Чому не можна, воно вже трохи подихало, треба спробувати маленький ковток зараз. Спочатку один ковток, просто розподіли вино по язику, бо різні зони язика вловлюють краще різні відтінки смаків від солодкого до кислого. І ніби прополощи вином рота, саме так роблять на дегустації, щоб всі зони рота і язика повністю обмило вином, а потім вже ковтай, — він відпив один ковток і зробив те, що описав.

Я  повторила те ж саме і аж заплющила очі від задоволення. 

 — Дуже смачно… — сказала тихо. 

— Радий, що тобі подобається, — він усміхнувся. 

 — Я ніколи не знала всіх цих нюансів, ну вино й вино… А виявляється, це ціла наука, — я відпила ще ковток. так само потримавши його в роті. 

— Ага, — Олексій кивнув. — Ну, тут ще є багато нюансів і описів саме смаку і післясмаку. Але я б хотів, щоб зараз ти просто насолодилась цим смаком, а не думала, як його описати. Якщо буде цікаво, наступного разу продовжимо дегустацію і розповім про оцінку і опис смаку і післясмаку.

 — Так, дуже цікаво, — я відчула, що моя голова трохи запаморочилася від випитого вина, але це було приємне відчуття.  — Знаєш, я тепер зовсім не жалкую. що Дмитро мене надурив, поселивши у твоєму будинку…

— Я теж, — кивнув Олексій. — Навіть не став розбиратись, хто той Дмитро… — він ледь облизнув губи і я мимоволі заплющила очі, злегка подавшись вперед. Була впевнена, що зараз він мене поцілує, але тут почувся голос Микити:

 — А що ви дивитесь? Я теж хочу! 

— Хіба ти не грав в приставку? — здається, Олексій був не дуже вдоволений тим, що малий нас перебив. 

 — Я захотів їсти, —  він узяв зі столу шматок хліба, на нього поклав сир і м’ясо і запитально глянув на батька. — Можна?

Я усміхнулась. Зважаючи, що ми тільки що повечеряли, навряд чи Микита був голодний. Скоріше він вирішив поспостерігати за нами. Може, відчув, що  Олексій мені небайдужий?

— Можна, — буркнув Олексій. — Але ти ж вже вечеряв. 

 — Я росту, мені треба багато їсти, — буркнув Микита, вмощуючись на дивані. — Давайте аніме подивимось! 

— У тебе є свій телевізор, там би подивився, — Олексій все так само був насупленим. 

 — А що, я вам заважаю? Ви збиралися зайнятися сексом? — запитав Микита.

Я відчула, що червонію.

 — Ми просто дивилися фільм, — сказала швидко.  — Але, звісно, ти можеш дивитись аніме. Що саме тобі подобається?

— Ні, ми продовжимо перегляд фільму, — не погодився Олексій. — Микито, неправильно заважати дорослим, коли вони зайняті. 

 — Хіба я вам заважаю? — він безневинно закліпав очима.  — Я ж теж живу в цьому будинку, тому маю право дивитися кіно з вами! 

— Ти прекрасно розумієш, що я маю на увазі, — Олексій ще більше насупився. — Не прикидайся дурним. Ти ж не дурний. 

 — Просто я тобі не потрібний! — раптом вигукнув Микита. — Можеш здати мене в сиротинець, якщо я тобі заважаю! 

На цих словах він зіскочив з дивану і вибіг з кімнати…