10. Олексій. Вихід знайдено

Ці автори і їхні заморочки мене вибішували. У мене аж око сіпалось від їхніх капризів. Особливо від капризів Тетяни. Хотілось сказати їй щось неввічливе, нагадати, що завдяки мені вона зараз на коні, отримує такі великі доходи. 

— Але ж ви узгодили ту обкладинку! — я насупився. — Ми вже витратили гроші!

 — Я побачила у однієї іноземної авторки дуже схожу обкладинку, не хочу, щоб всі говорили, що я другий сорт, бо не маю оригінальної обкладинки. а копіюю чужі, — надула вона губи. — Ви мали краще підійти до своїх обов’язків, перевірити усе…

— Але ж ця обкладинка ідеально вкладається в серію! І ви теж її узгодили! — не погодився я. — Що там за інша обкладинка? Невже вона прямо настільки схожа? Якщо вона за кордоном, яка взагалі різниця? 

 — Ви думаєте, блогери чи читачі не знайдуть її і не влаштують розбірки в Тредсі? Ні, я хочу, щоб моя обкладинка була ні на яку іншу не схожа! Щоб художник взагалі забув усе, що до цього бачив! 

 — Треба його вдарити по голові. — раптом сказала Гаїна. — Художника. Тоді він все забуде…

— У нас вже все надруковано! — продовжив я. — Міняти обкладинку надто дорого, коли вона вже надрукована!

 — Ну, а якщо серйозно, то можна зробити оверлей, — знову подала голос Гаїна. — Тоді зображення стане схожим на 3D, точно буде не схожим на ніяке інше!

— Це теж недешево, — сказав я з сумнівом.

— А що, це цікаво, — загорілась ідеєю Тетяна. — У нас в видавництві ні у кого не було оверлею для ефекту ЗD!

Я подумав, що все ж по грошах дешевше додати оверлей і просто підвищити вартість книги трохи, ніж друкувати все з нуля. 

— Ну добре, я не проти! Але на дизайн часу небагато! До тижня! Якщо ми хочемо мати все в строк, щоб ваші читачі не злились, що книга затримується… Ви ж хочете порадувати читачів, правда? Вони чекають на книгу, — я поглянув на Тетяну.

 — Авжеж, хочу порадувати, — сказала вона. — Подасте мені новий макет, я подивлюся. і якщо все сподобається, одразу можете друкувати! 

— Добре, тоді так і зробимо, — я одразу дістав  мобільний і набрав дизайнерку, яка працювала над обкладинкою Тетяни. — Настю, привіт. Ми вирішили зробити оверлей для книги Тетяни. Такий, щоб додавав обʼєму і нових ноток обкладинці, може, напівпрозорий, щось цікаве і оригінальне, але часу дуже мало. Ви можете почати працювати над цим вже зараз? Щоб дизайн оверлею був найближчим часом? 

 — Добрий день, так, звісно, — сказала Настя. Вона нітрохи не здивувалася,  адже вже знала характер Тетяни і її непередбачуваність.  — Думаю, до післязавтра все буде готове. Або навіть до завтрашнього вечора. 

— Прекрасно. Тоді обговоріть деталі з Тетяною на пряму, а я чекатиму вже узгоджений варіант. Як і завжди, за терміновість з нас надбавка. Дякую за оперативність, — відповів я.

Хотів сказати "Дякую, що терпите нас", це було б більш правдоподібно. Але не хотів, щоб Тетяна образилась. Мені треба було якомога швидше вирішити проблему. 

— Тетяно, я поговорив з Настею, звʼяжіться з нею зараз, обговоріть деталі і вона приступить до малювання, — я поглянув на письменницю. — Сподіваюсь, в фіналі ми всі залишимось задоволені результатом.

 — Добре, ваша помічниця підказала гарну ідею, — зауважила Тетяна. — Сподіваюся, далі все піде як треба, не буде ніяких “ляпів”...

Я ледь втримався, щоб не закотити очі. Зазвичай всі проблеми і затримки у нас були саме через  Тетяну.

— Так, я теж на це сподіваюсь…