8. Олексій. "Вона живе у мене, і ми щасливі"

Я упіймав себе на думці, що з Гаїною в домі стало якось… веселіше? Не знаю. Малий теж пожвавився, он навіть за домашку заговорив, мене це не могло не радувати. 

І взагалі, здається, ми починали знаходити спільну мову. 

Коли телефон Гаїни задзвонив, я мимоволі зазирнув в екран і побачив, що їй телефонує "Коханий". Мене це чомусь прямо напружило.

Вона ж казала, що її хлопець її з дому вигнав, чи щось таке, хіба ні? І вона все одно залишила його підписаним як "Коханий"? 

Коли вона відповіла на виклик, я мимоволі прислухався. Я стояв достатньо близько, щоб почути, що говорить її співбесідник.

— Привіт. Ну як ти там, скучила? Награлась в незалежність? Може, вже повернешся? — почув я зверхній голос якогось хлопця.

Вираз обличчя Гаїни відразу змінився з веселого на якийсь винуватий. Ніби всередині у неї вимкнули світло. 

Чомусь мені стало неприємно. Він поводився, як придурок.

— Ну що мовчиш? — продовжив він. — Повертайся і я зроблю вигляд, що нічого не трапилось.

Гаїні на очі навіть сльози навернулись. І тут я все ж не витримав. 

Я вирвав слухавку з її рук і сказав.

— Вона не скучила. І вона не грає. Зараз вона живе у мене, і ми щасливі. Гаїна пише свою нову книгу і скоро її подасть у видавництва, як і хотіла. Не дзвони їй більше, я зараз тебе заблокую все одно! 

Гаїна вражено дивилась на мене, здається, у неї аж мову відібрало від такого повороту подій.  

— А ти хто такий? —  сердито запитав її колишній. — Вона значить не просто так вирішила побути сама, а зрадила мене? Кинула і пішла до тебе? От коза! 

— Сам ти козел! Щоб більше не наярював! Сподіваюсь, ти почув, адьйос! — на цих словах я відбив виклик і додав цей номер в чорний список, а потім простягнув мобільний Гаїні.

 — Я в шоці, — сказала вона і раптом усміхнулась. — Не чекала від вас такого! Але круто ви його! Хай лусне від злості! 

— Ну він дійсно поводився нахабно, сказав так, ніби ти якась річ. а це не так. Ти не маєш дозволяти йому так з собою спілкуватися. 

 — Я не хочу з ним більше спілкуватися, — похитала головою Гаїна. — Тільки образливо, що два роки намагалася догодити йому, підлаштуватися під нього,  могла б цей час витратити на щось корисніше…

І все ж вона виглядала засмученою. Певно, він їй все ще подобався? Або вона була в нього закохана… Ну, але це має пройти рано чи пізно, так?

Стоп, чому це я взагалі про таке думаю… Я не маю про таке думати. Яка взагалі мені різниця? Я навіть трохи розізлився сам на себе за думки, які чомусь пішли не в той бік. 

— Він був твій наречений? Чи чоловік? — запитав раптом малий. — А дітей у вас нема, так? 

 — Ми не були одружені, — Гаїна раптом почервоніла. — І дітей у нас немає, Макс вважав, що діти завдають надто багато клопоту. Він хотів спершу пожити для себе, а потім може колись завести дитину…

Я подумав, що вона виглядає мило, коли червоніє. І знову згадав, як бачив її в ванній. Все ж, Гаїна була дуже красивою. Бляха, не треба згадувати те все… Ну не зараз же!

Але я був вдячний малому, що він розпитав Гаїну про такі подробиці. Тепер я знав про неї трохи більше. 

— Сподіваюсь, зараз ти дійсно почнеш жити для себе. Ну, тепер навіть я трохи хочу, щоб твої книжки просунулись. Хотілось би глянути на обличчя того придурка, коли ти станеш відомою. 

— Ви реально вважаєте, що я можу стати відомою? Чи просто заспокоюєте мене, щоб я не так засмучувалася через Марка? — вона серйозно глянула на мене. 

— Я думаю, що шанс є у кожного, — я знизав плечима. — Але є багато факторів. Якщо ти по максимуму скористаєшся всіма можливостями, то чому ні?

 — Ну, жанр цей вам не подобається, — вона зітхнула…

— А комусь подобається. Багатьом, насправді, — він закотив очі. — Хочу я цього, чи ні. Але це популярно серед читачок. 

 — Ну, мою першу книгу поки не прийняли, сказали, що подумають… і все. Але я не здаюся. Буду писати ще і розсилати всюди. Якщо довго старатися, то щось та й вийде, правда, Микито? — Гаїна підморгнула малому. 

Я усміхнувся. Аж раптом в цю мить задзвонив вже мій телефон. Коли я поглянув на імʼя того, хто дзвонив, то одразу насупився. 

ЇЇ не вистачало для повного щастя… Ну хоча… Традиційно раз на місяць з нею відбувався якийсь капець…