Розділ 29.1.

Деміан

Мотор моєї машини ревів глухим, злим басом, зливаючись із виттям поліцейських сирен попереду та позаду. Через лобове скло маячили червоні й сині проблиски на темному асфальті, наче ми неслися крізь якийсь ворожий, пульсуючий організм. Я стиснув кермо так, що шкіра на кісточках побіліла. Кожен нерв у тілі був натягнутий, мов струна, ось-ось готова луснути.

Олександр сидів поруч, мовчазний і напружений. Ця тиша між нами була новою, кволішою за будь-яку сварку.

— Вони будуть готові, — сказав він раптом, не відводячи погляду від дороги, що тікала під колесами. — Горенко не з тих, кого можна застати зненацька навіть о третій ночі.

— Я не прагну елементу несподіванки, — відповів я, і мій власний голос пролунав чужим, низьким, сирим. — Я прагну дістатися до неї. До всіх тих виродків, які викрали Данилка та Емілію заради своїх збочених планів. І якщо хтось стане на шляху — я зітру його, не моргнувши оком.

Спогад про те, як Софія — жінка, яку я безмежно кохав, боготворив, з якою ділив ліжко, — холоднокровно планувала смерть власної дитини, моєї дитини, заради грошей і влади, піднімав у горлі жовч. А її батьки? Її батьки — такі самі потвори, як і вона. Яблуко від яблуні недалеко падає… І тепер вони знову використовували мою сім’ю як розмінну монету.

— Вони ж можуть зробити з ними все, що захочуть, ти це розумієш? — обережно запитав Олександр.

Я промовчав, бо щосили проганяв від себе ці думки. Ми встигнемо. Нічого вони з ними не зроблять. Я не дозволю.

— Сам подумай, — продовжив Олександр. — Зникнення Софії. Потім спроба позбутися Данилка. І от знову тінь на твоїй репутації. Вони грали в довгу, Деміане. Якби ти зламався тоді, вони отримали б усе без шуму. Але ти вистояв. Тож тепер гра йде ва-банк.

— І вони знову використовують мого сина, — я відчув, як стискаються щелепи. — І Емілію.

Ім’я Емілії зависло в повітрі машини, мов окрема, болюча тема. Олександр кивнув.

— Усе буде добре. Вона сильна, — пробурмотів він собі під ніс, і в цьому було щось схоже на спробу мене заспокоїти.

— Вона вагітна, — різко сказав я. — І вона зламана минулим. І тепер її тримає в заручниках психопатка, яка вже раз намагалася вбити дитину. Так, дуже сильна. Прямо Шварценеггер на мінімалках.