Розділ 20.1.

Емілія

Будинок зустрів нас теплом і тишею, ховаючи від голосної зливи. Аромат гарбуза та випічки з корицею заповнив усе приміщення.

Ледь ми переступили поріг, із кухні підстрибом вибігла тітка Галина — в картатому фартусі, з дерев’яною лопаткою в руці, немов мала намір захищатися нею від незваних гостей.

— Еміліє, це ви? Доню, ну, нарешті! — радісно заголосила вона. — Нарешті! Я вже сто разів хотіла самому Деміанові телефонувати чи все добре! Щось так затримувалися… А тут ще й дощ такий почався, — вона схвильовано плеснула руками.

— Та ми ще по магазинах вирішили прогулятися, — пояснила я, — от Данилкові трохи подарунків купили…

Договорити я не встигла. Тітка Галина міцно пригорнула мене до себе, а потім обережно поклала долоню на мій живіт.

— Чому ж ти мовчала, що вагітна? — прошепотіла вона, наче боялася, що нас хтось почує.

— Я… я… чому… А звідки ви знаєте? — я розгублено озирнулася, шукаючи поглядом Олександра. Але його біля вікна вже не було. Куди він подівся? Невже примарився? Та ні, я його точно бачила…

— Деміан сказав, — тітка Галина так само тихо пояснила, зупинивши мої тривожні пошуки. — Не хотів, правда, але я не відстала, поки не дізналася всі деталі про твій стан. Він же спочатку набрехав, що в тебе апендицит, — осудливо зітхнула вона. — А тут така радість! — плеснула руками й кивнула на мій живіт. — Емілія дитинку чекає...

Емоції накрили мене з головою. Як же приємно було відчути таку щиру турботу. Я відчула, як щипає в носі, і на очах збираються сльози.

— Дякую, — прошепотіла я, пригорнувшись до тітки Галини, ховаючи першу сльозинку в її фартусі.

— За що, доню?

— За те, що ви така добра до мене, — мій голос тремтів. — Мені цього дуже не вистачало.

— Перестань плакати, Еміліє, і не хвилюйся через дурниці, — лагідно, але з материнською суворістю мовила тітка Галина. — Тобі треба берегти себе і маленьке життя всередині. Тому щоб їла добре й багато відпочивала. Ти мене чула? — вона взяла мене за плечі й злегка відтягнула від себе, уважно заглянувши в очі.

— Так, чула.

— Що саме?

— Берегти себе. Добре їсти й багато спати, — швидко протараторила я її настанови.