Мама для маленької донечки

8.

ЛАНА

Додому повертаюся морально вичавлена, як лимон. Хочу їсти, а найбільше — спати. А ще потрібно кудись іти в пошуках роботи або хоча б братися за пошук онлайн. Але думки про те, що сталося, не дають зосередитися на чомусь одному.

Уся ця історія перевернула в моїй голові все, не тільки мізки. Я вкотре повертаюся на кухню, щоб заварити чай, і одразу забуваю про це. Зупиняюся посеред кімнати, намагаючись пригадати, навіщо взагалі сюди прийшла. Не можу сфокусуватися на чомусь одному. Уже вкотре підходжу до вікна й дивлюся, як вітер обриває останнє сухе листя з дерев, поки в мені обривається все живе, щойно згадую дитячі оченята і її неприховану радість: «Мама прийшла».

Чому він не скаже їй правди, якою б вона не була? Хоча я б теж не сказала дитині правди, якби знала напевне, що вона її травмує. Мала була настільки шокована, побачивши мене... І вона дивно схожа на мене маленьку...

Мимоволі торкаюся пальцями власної щоки, ніби намагаюся пригадати, якою була в тому віці. Дурниці. Просто збіг. Напевно.

На столі лунає мелодія, і я механічно відповідаю на телефонний дзвінок від Мар'яни, виринувши зі своїх думок.

— Лано, ти вдома?

— Так.

— Бери свої рекомендації й дуй у мою контору. За годину співбесіда на вакансію няні.

— Знову няні? — перепитую так, ніби я все життя тільки нею і працювала, а зараз раптом у мене з'явився вибір.

— Так, няні! Тільки не запізнюйся, Лано! Сьогодні один щасливий квиток і три претендентки на нього.

— Чорт... — лаюся, потираючи чоло долонею. Міркую, чи варто. У таких випадках мені не щастить ще більше: оберуть ту, у якої є стаж... Але згадую ще дещо важливе: — У мене гроші закінчилися.

— Що, навіть на проїзд?! — дивується.

— Так, узагалі. Сьогодні останні витратила...

— Тоді тим більше тобі до мене. Кинь реквізити, я тобі скину на транспорт.

— Дякую, — кажу, відчуваючи незручність перед нею, але все ж надсилаю номер своєї пластикової картки. А за якусь мить телефон сповіщає про надходження грошей.

— Прийшли?

— Так. Дякую, Мар'яно.

Повільно опускаю ґаджет на стіл. У душі все ще все перевертається, від цього млоїть і навіть нудить. Голова важка від недосипання. Кілька секунд просто дивлюся на телефон, перш ніж змусити себе підвестися. Але я повертаюся в кімнату, аби вдягнутися...

Рівно за тридцять п'ять хвилин я вже біля офісної будівлі. До кабінету Мар'яни підіймаюся сходами. Хвилююся настільки, що довбана тахікардія не дає вдихнути, аж голова йде обертом, а ноги віднімає. Ледве переставляю їх, але йду...

Біля потрібних дверей зупиняюся, спираючись долонею на стіну. Роблю глибокий вдих, потім ще один. Переводжу подих — заплющую очі, подумки рахую до десяти, а потім стукаю. Великої надії не маю, але все ж варто спробувати.

Мар'яна сидить за столом навпроти й щось уважно перевіряє в паперах. Праворуч від неї, як завжди, три стільці. Один із них — для мене. Зачиняю двері і кидаю погляд ліворуч від себе.

Чорт... Батько тієї самої дівчинки вже сидить тут і дивиться на мене такими очима, ніби я єдина запізнилася на цілих п'ять хвилин. Хоча по факту зараз я єдина кандидатка.

— Як дивно... — видає він, не менш шокований, ніж я. — А вранці ви не запізнилися. Ще й раніше були.

Завмираю з рукою на дверній ручці. Кидаю погляд на Мар'яну, а та шоковано лупає віями з роззявленим ротом, дивлячись на нас обох. А потім вона, схоже, береться звіряти адресу й ніяковіє ще більше.

— Я так розумію, що моя кандидатура вже знімається з розгляду. Що ж... Дякую, Мар'яно Сергіївно, що зателефонували.

Я різко смикаю двері на себе, але він перехоплює мене за іншу руку вище ліктя.

— Сядьте, — бринить грудний бас. Спиною навіть брижі йдуть.

Опускаю погляд на його пальці, що міцно тримають мою руку. Він одразу відпускає, але бажання втекти нікуди не зникає.

Ковтаю. Шлунок раптом нагадує про відсутність їжі. Стає незручно до біса, та я сідаю. Вимушено й змучено опускаюся на стілець який до мене ближче. Наче на лаву підсудних, бляха...

Він щось розповідає, щось запитує Мар'яну, але я ніби не тут — подумки поринаю у свої нездійснені мрії, де пахне грибним супом, кавою з корицею та смаженим цукром. Навіть уявляю, як тримаю гарячу чашку обома руками й нікуди не поспішаю...

Чого я тільки сюди приперлася?

— Лано. Адже так вас звати?

Підіймаю на нього очі. Випадково згадую слова малої, як вона завзято розповідала, що її тато гайки на дорогих автівках крутить... А зараз думаю: він хоч знає, що таке гайка? Бо по ньому не скажеш, що він їх крутить.

— Так, — відказую втомлено.

Не маю сил сперечатися чи відмовляти тепер, коли він сидить навпроти — весь такий брутальний мачо, від якого пахне деревним парфумом і не відчувається жодного натяку на запах мастила. Його руки ідеально доглянуті. Навіть манікюр — як із салону краси, не кажучи вже про зачіску, яка анітрохи не змінилася після нашої ранкової зустрічі, від якої минуло вже понад п'ять годин.

— Це ваше повне ім'я? — перепитує примружившись.

— Так. Лана Віталіївна по паспорту.

— Умгу. — він киває. — Отже, Лано... У мене до вас одна-єдина вимога. І умова. Не називати мою доньку маленькою або донечкою. Вона не повинна бачити у вас маму.

На останніх словах мій погляд сам собою повертається до нього. Серйозно? Він справді вважає, що я збираюся претендувати на чуже материнство?

— Дивно. Вранці ви так не вважали, — пирскаю, мов жаба отрутою.

— Хм... — Він важко видихає.

Як падишах розсівся і вважає, що має право коригувати життя знедолених... Ще трохи — і велить принести йому каву, поки вирішуватиме, чи гідна я милості.

— Я вже пояснив, чому так думав. Причину ви знаєте. Та тепер бачу іншу картину вашого життя, тому й вважаю інакше. До того ж... вас обрала моя дитина. І доля. Здається...

Він невдоволено відвертає обличчя. Дивиться на двері. У які я так хочу втекти. Але продовжую сидіти й дивитися на нього, зрідка зиркаючи на Мар'яну, яка от-от сховається під стіл від несподіваних подій у власному кабінеті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше