Розділ 3. Переселенці

Я всю дорогу озиралася і закушувала губу, адже совість, що заснула було, вирішила мене з новою силою погризти. Я так і продовжувала думати, що потрібно було піти й самій усе перевірити, тим паче що мене просто тягнуло назад у печери.

- Ліно, що сталося? - схоже, Ніка все ж відчувала провину за те, що не підтримала мене. Ну як вона могла забути про те, що перед ними сиділи двоє чоловіків, он і місця їхні залишилися вільними. Невже ніхто б їх не зайняв, тіснячись у кінець автобуса?

- Все добре, я просто втомилася, - і як захоплива подорож могла перетворитися на це? Ще й рука продовжувала кровоточити як на зло.

- Лін... - ну так, кого я намагаюся обдурити? Сестра мене занадто добре знала, щоб повірити.

- Давай потім, гаразд? - не дуже-то хотілося обговорювати всю цю ситуацію в автобусі, до того ж дехто з пасажирів все ще поглядав на мене, впевнена, їм буде про що поговорити, щойно ми вийдемо.

Але розмові не судилося збутися, тому що в готелі на нас чекав сюрприз. Варто було нам опинитися в номері, як ми застигли в дверях, роздивляючись райдужну пишність, що оселилася на кожному з наших ліжок.

І якщо в нас із Нікою були різноманітні букети, то у Олі виявився цілий рай для ласуна. Із цукерок, шоколадок і фруктів були викладені не тільки різноманітні фігури, а й справжня гора, що нагадувала різнокольоровий фонтан.

- Ух ти... - ми не були надто вже оригінальними у висловлюванні свого захоплення, тому так і залипли над усім цим дивом, що оселилося у нас.

Ну а потім Ніка все ж зізналася, що виходить заміж за свого начальника. Оля здивовано кліпала оченятами, але варто було їй скласти у своїй маленькій голівці нашу поїздку, наявність подарунків у номері й мамине заміжжя, як вона відразу ж стала на бік свого майбутнього тата:

- Він хороша людина, стільки всього накупив, - ну так, для дитини це дійсно важливо, особливо якщо залицяльник її мами проявляє увагу і до неї самої. Я теж поставила плюсик у карму Іллі Лавріненко, розглядаючи букет на моєму ліжку.

"От би і мені такий подарували...", - руку неприємно покололо в місці поранення, але я не звернула уваги, та й ніколи мені було, адже ми мали скуштувати "все-все" з цієї купи на ліжку племінниці.

Пізніше ввечері ми лежали об'їдені, але щасливі, і говорили про своє дівоче - хто в чому хоче бути на весіллі. Ніка діловито радила варіанти вбрання, і навіть показала нам деякі з каталогу, який прислали помічниці її майбутнього чоловіка.

- Круто ж, - висловила нашу спільну думку племінниця, а ми тільки й робили, що кивали, в усьому з нею зараз погоджуючись. На більше після такого марафону з поїдання смаколиків ми просто не були здатні.

А вночі мені снилася печера. Я ходила вздовж рівних шеренг з яєць і роздивлялася їх, немов командир своє маленьке військо. А потім я помітила, як по "моєму" яйцю раптом пішла тріщина, являючи на світ зовсім ще крихітну лапку.

Драконячі печери. Кіріан

Варто було автобусам від'їхати, як ми взялися до справи. Все ж нам довелося торкнутися теплої поверхні яєць, але вони, як не дивно, ніяк на нашу силу не відреагували. Ба більше, дитинчата заспокоїлися, немов їх знову занурили в глибокий сон. Невже це не наша поява стала каталізатором для пробудження майбутніх малюків?

Виставивши "камінчики" в три невеликі шеренги, ми почали приготування до активації порталу, адже кожен з артефактів повинен перенести порядком десяти яєць, тож нам якраз має вистачити отриманих у імператора талісманів.

- Вони якось дивно заспокоїлися, - Ріан повторив мої думки, тому мені тільки й залишалося, що спокійно кивнути напарникові, який дістав із внутрішньої кишені невеликий камінчик. - Я спробую першим, а ти мене підстрахуй, - час летів невблаганно, і першу партію ми змогли відправити лише до ранку.

Перенесення виявилося занадто трудомісткою справою, тому нам довелося ховатися перед появою наступної партії туристів. На місці зниклих яєць ми створили тимчасові пустишки, а самі зайняли свої місця у вже підготовлених для цього нішах. Заодно й резерв відновиться, бо мені довелося теж витрачати силу, вливаючи її в спустошеного друга.

- Можна поки що поспати... - під гомін різномастих голосів я якось підозріло швидко вирубився. А прокинувся лише тоді, коли сонце вже закотилося за обрій. Сьогоднішня партія малюків була на мені.

Ліна

Після побаченого уві сні я ще довго лежала, аналізуючи картинки. Маленька лапка дракончика - можливо, це все мої думки та ідеї, які я намагаюся втілити в реальність. І якщо малюк проклюнувся, то це може означати, що незабаром на мене чекає успіх у моїй справі.

Ось із таким позитивним настроєм я і почала свій новий день. Прокинувшись на світанку, я в гордій самоті попрямувала на пустий пляж, де в такий час нікого не зустрінеш. Нічні гуляки якраз вже вирушили спати, а ранкові пташки ще не випурхнули зі своїх номерів.

Чудовий час для усамітнення, коли можна розкласти по поличках усі свої думки і вибрати правильну тактику поведінки. По-перше, я маю прийняти те, що мої дівчата незабаром переїдуть і я буду набагато рідше їх бачити. А по-друге, мені варто вибратися зі свого уявного кокона і постаратися знайти своє місце в житті, досить вже ховатися за спиною у своєї успішнішої сестри.

Зайнявши найближчий до води шезлонг своїми речами, я поспішно спустилася до води, збираючись трохи поплавати. Погода стояла чудова, і я вирішила трохи поніжитися на хвилях, які чудово тримали, даючи змогу відчути себе легкою та невагомою, немов би в обіймах учорашнього незнайомця.

Я старанно намагалася відігнати думки, але це було складно зробити, адже варто було мені заплющити очі, як перед уявним поглядом з'являвся темноволосий красень. Невже це моя совість, яка несподівано прокинулася, бунтувала? Чи все ж таки чоловік привернув мою увагу ще набагато раніше, а зараз я тільки змогла усвідомити те, що все ще молода, здорова і, напевно, вже готова для початку нових стосунків, тому й цікавлюся такими ж молодими, а головне цікавими особами протилежної статі.