Розділ 19. Медсестра

Майор Рівчук навідався уранці, в сержанта стан здоров’я перевірити хотів. Він очі витріщив, побачивши в приймальні вродливу дівчину, що піклувалась про бійця. Вона схилилася над хворим і поїла чаєм, а той, ніби одужавши, щось лагідно до неї воркував. У командира навіть почало пекти у грудях, адже сержант порушував наказ! Нікого не повинно бути в санчастині, тим більше - ніяких дівчат!

– Горобець! Ти може берега попутав?! Гарненьку медсестру собі для догляду завів! - завівся командир із самого порога, побачивши свавілля юнака.

– Товаришу майоре. Це моя сестра на ім’я Кіра. Вона прийшла провідати мене, - підвівшись з лежака, Максим за подругу вступився, він краще ніж учора виглядав.

– Не дуже схожі ви на брата і сестру, - Рівчук, засумнівавшись, підозріло зауважив.

Він вже зібрався дати прочухана Горобцю, мовляв, хворіти - то хворій, але сержанте, знай також і міру! Не стерпить вольностей подібних командир, бо завтра всі бійці таке ж надумають робити! А ще хотів дізнатися майор, хто там посмів без його дозволу сторонніх пропустити? На того “вумника” збирався офіцер опісля гнів свій в кабінеті розрядити.

Та Кіра враз змінила намір Рівчука. Вона взяла з коробочки дрібку якогось порошку, він заспокоював людей напрочуд ефективно. Тож на свою долоню кинувши духмяну суміш ту, миттєво повернулась в бік майора, та дмухнувши на сірий порошок, направила йому в лице свого чаруючого, заспокійливого зілля. У дівчини з долоні піднялася попеляста хмарка, а той якраз повітря набирав, плануючи жорсткий рознос підлеглим влаштувати та винуватих покарати заодно. 

Але не встиг, вдихнувши порошок - повеселішав зразу. Правда, застиг спочатку офіцер та в нерухомості простояв під хвилину, а потім, наче підмінили Рівчука. Глянувши на стіл, заставлений приладдями алхімії, інгредієнтами та баночками самих різних форм, майор пожартував: "Та ви, як бачу, лікуватись взялися серйозно! Цілу аптеку влаштували на столі!" На радостях, навіть дозволив Кірі, щоб доглядала Макса. Хай, скільки треба, залишається у них - та без проблем! Аби бійця поставила на ноги, бо всі в частині скучили за ним.

– Не уявляєш навіть, Горобець, наскільки із сестрою пощастило! Цінуй!

– Я знаю, - відповів зітхаючи сержант.

– Ви, дівчино, хоч потім пожурити не забудьте брата. Можливо він послухає хоч вас!

– Нікого взагалі не слухає малюк і через те знаходить прикрощів на дупу, - Кіра з докором подивилася на Макса, а от віджартуватись тому не вдалось.

Від сорому почервонів юнак та жалібно скривився, почувши, як вона отак, перед майором, його, сержанта, обізвала малюком. Картина ця повеселила командира, ледь не до сліз натішився Рівчук. Ще й масла у вогонь підлив, Максиму наказавши в усьому слухатися мудрості сестри. Провідавши сержанта, офіцер, у настрої чудовому та задоволений собою, перебуваючи під впливом порошку, із санчастини вийшов та насвистуючи пісню, відправився в буденних справах в штаб.

Скінчивши всі приготування, Кіра ще раз переглянула рецепт та перевірила наявність всіх інгредієнтів для створення чорнил вкрай необхідних, щоб відновити сигіл в Горобця. Хоч рецептура ніби й виглядала нескладною, та перші спроби все ж невдалими були. Дівчина сердилась, але все рівно починала знову, її незламна воля згодом взяла верх. Чорнило для татуювання вийшло те, що треба! Вона зуміла відтворити той рецепт! Залишилась дрібниця - для досягнення ефекту чорнилам треба настоятися іще. Та то таке! Від Кіри це вже не залежить, бо час повинен працювати тут. Могутній Хронос має скликати стихії і дати змогу силам чарівним, щоби наситили собою рідину містичну, якою буде відновлятися сигіл.

Подруга напоїла Горобця відваром з трав і вклала спати, порадивши йому якомога більше сили берегти. Ближче до ночі вони займуться правкою татуювання. То процедура виснажить добряче юнака. Поки, поринувши у сон до повечір’я, відпочивав Максим на тапчані, важливі справи деякі владнати встигла Кіра у військовій частині заодно.