Глава 1: Пролог

З вокзалу відправився забитий людьми потяг, наступний прибуде на станцію через сорок хвилин. В таких транзитних пунктах, як цей, на шляху до заходу України за останній тиждень стало скупчуватися доволі багато людей. Сідати на потяг дозволялося безоплатно, проте єдине обмеження залишалося у фізичній кількості місць для всіх охочих.

Це був уже другий потяг, місцем в якому я був вимушений поступитися більш нужденному. Ми всі тікали на захід, і багато хто перебував у гіршій за мене ситуації.

На майже розрядженому телефоні висвітилося чергове попередження про повітряну тривогу, залунали гучномовці. Сподіваюся, це не затримає рух потягів.

— Ти хочеш втекти звідси? — роздався зліва від мене голос, і обернувшись, я побачив перед собою чорного кролика.

Насправді, хочу.

— Я? — запитав я його, а потім, схаменувшись, почав очима шукати людину, яка зі мною заговорила; поруч зі мною нікого не було, усі направилися у пошуках бомбосховища. Мені теж варто було б доєднатися до них.

— Тобі нема чого соромитися. — Знову прозвучав голос, який я вже впевнено міг ідентифікувати як той, що звучить від кролика.

— Я не соромлюсь. — Відповів я йому.

— Коли горить ліс, перелякані звірі тікають з нього, щоб убезпечити себе, а потім повертаються назад, коли вже ліс відновлюється.

Зі мною розмовляє кролик?

— Так.

Я знову почав оглядатися в пошуках хоча б когось, хто міг би стояти за цим жартом. Повітряна тривога била набридливим набатом. Останні люди зникали за бетонними стінами з розклеєними вказівниками напрямку до найближчого бомбосховища.

— Мені потрібно іти. — Заявив я самому собі та кролику.

— А тобі є куди іти? І навіщо? — перебив мене кролик, і продовжив, — Я прямо перед тобою. Привіт, я чорний кролик Мордред, мати тисяч дітей.

Переді мною не було нікого окрім маленького чорного кролика, та здавалося, на вокзалі також вже не було нікого із людей.

— Тобі нема чого боятися, ти вже втік. Але ти так ще не думаєш. Чого ти бажаєш?

Я вже далеко звідти, тут мене нічого не дістане. Мені просто варто прийняти реальність та почати нове життя на новому місці.

— Ти б хотів заключити договір? Я виконаю твоє бажання, а ти моє. — Запропонував кролик.

— Чого міг би хотіти кролик?

— Хіба у цьому світі є щось важливіше, ніж те, що хочеш ти сам?

— Так, є.

— Іди за мною, я проведу тебе. Тут ти більше не знайдеш того, що шукаєш. — сказав кролик, встав на дві лапи, як на ноги, і пішов до прогалини між кущами.

І справді, в цьому чужому місці я не знайду втраченого дому.

Я вирішив прослідувати за чорним кроликом.

В небі роздався протяжний свист.

Подаруй Малці своє серденько і додай його історію до бібліотеки, щоб вона могла жити вічно!