Розділ Дев’ятнадцятий

Минуло кілька днів після того, як Лару відпустили під домашній арешт. Вона сиділа в тиші, замикаючи в собі всі думки про те, що сталося. Відчуття безвиході переповнювало її. Всі навколо намагалися підтримати її, але Лара була самотньою з власними емоціями.

Думки про Аркіна не відпускали її. Серце все ще боліло через нього. Вона знала, що зробила правильний вибір, хоча й він обірвав її життя. Вибір, який, на перший погляд здавався неправильним. Але вона не могла дозволити Ненсі померти, і навіть якщо це означало допомогти Аркіну, вона б зробила все знову. Вона не шкодувала. Хоча його вчинок після цього – втеча під час сирен – розірвав її серце.

Під час його втечі вона бачила, як він кидав на неї погляд. Погляд, повний здивування й зради.

Він думав, що вона його здала. Але вона була вимушена вибрати таке. Вона не могла дозволити йому загинути разом із собою, навіть якщо це означало, що вона втратить все.

Тепер Лара чула, як щось невідоме гуде в її телефоні. Це була смс від Аркіна. Він написав:

«Я не вірю, що ти зробила це навмисно, але розум заперечує це. Ненсі буде жити. Їй зробили операцію. Я кохаю тебе, Ларо. Пробач, що не сказав це тоді. Дякую за все»

Сльоза скотилася по її щоці. Вона не могла відповісти відразу. Лара знала, що, попри все, це був її вибір. Вона навіть не могла пригадати, коли їй стало так боляче. І хоча цей болючий вибір рвав її на шматки, у її серці все одно залишалася його любов. Залишалася надія на те, що, можливо, колись він зрозуміє її.

І ось, коли повідомлення залишило її губи, «Я кохаю тебе, вибач, так не мало бути. Мене посадять» – її життя немов застигло. Вона не могла змінити вже нічого.

Аркін побачив це повідомлення, і його серце почало стискатися від відчаю. Він знав, що він був винен у тому, що сталося. Це була його відповідальність. Він привів Лару в цю ситуацію, і тепер вона мала заплатити за це. Але, незважаючи на його гнів, на його переконання, що вона його зрадила, щось у ньому підказувало, що він не мав права думати так.

«Вона не могла... Вона не могла зрадити мене», – думав Аркін, озираючись назад, до того, як вона дала йому можливість втекти. «Вона просто зробила те, що могла, аби ми не загинули разом...»

Але що тепер? Що він міг зробити? Він складав план. Він знав, що якщо він хоче врятувати її, він має діяти швидко.