Розділ Шістнадцятий

Лара глибоко зітхнула, спустившись сходами до зали. Її телефон безперервно вібрував у руці. Вона поглянула на екран і побачила десяток пропущених від Дена. Відчуваючи тривогу, Лара сіла за барну стійку, нервово крутячи у руках келих із вином.

Увійшовши до зали, Ден окинув простір поглядом, шукаючи Лару. Він побачив її біля барної стійки, де вона щойно закінчила розмову з кількома гостями. Її руде волосся сяяло в світлі люстр, а елегантна сукня підкреслювала її витончену фігуру.

Ден набрав повітря в легені й, не вагаючись, попрямував до неї, готовий сказати правду.

Через кілька хвилин Ден з’явився поруч, вираз його обличчя був серйозним. Він нахилився ближче, його голос був приглушеним, але наполегливим.

– Нам треба поговорити.

Лара глянула на нього, її очі випромінювали легке здивування, але вона відчувала, що знає, про що йтиметься.

– Що трапилося? – спитала вона, удаючи невинність.

– Ти знаєш того чоловіка, з яким була на балконі? – запитав Ден, дивлячись прямо їй у вічі.

Лара опустила очі, розуміючи, що уникнути розмови не вдасться.

– Так, я знаю.

Ден зробив паузу, його обличчя стало ще серйознішим.

– Лара, це небезпечно. Я бачив його на іншій вечірці кілька місяців тому. Після неї зникла картина вартістю півмільйона доларів і загинув охоронець. Поліція так і не знайшла злочинця, але я знаю, що це він. Я впевнений.

Лара мовчки слухала, її обличчя залишалося нейтральним, але всередині все стискалося. Вона знала, що Ден говорить правду, адже вже давно здогадувалася про темне минуле Аркіна.

– Лара, будь обережною. Він може втягнути тебе в це, навіть якщо ти цього не хочеш, - продовжив Ден, витягаючи з кишені ключ. – Тримай. Це від вантажного виходу. Якщо щось піде не так, просто вибирайся звідси.

Лара подивилася на ключ у його руці, а потім підняла очі на Дена. Вона вдячно кивнула, хоча в її серці було сум’яття.

– Дякую, Ден. Я... Я буду обережною.

Вона тихо забрала ключ і сховала його у маленьку кишеню своєї сумочки. Її погляд був спрямований на натовп, але думки плуталися.