Розділ П’ятнадцятий

Аркін легенько взяв Лару за руку, повівши її з балкона до одного з глухих коридорів другого поверху. Він зупинився перед темними дерев'яними дверима, відчинив їх з упевненістю, яка здивувала Лару. Її брови ледь піднялися, але вона промовчала.

– Звідки ти знаєш, що тут спальня? – майже пошепки запитала вона, озираючись на затишний інтер'єр кімнати: велике ліжко з балдахіном, м'яке освітлення та килим, який приглушував кожен крок.

Аркін ледь помітно усміхнувся, але уникнув прямої відповіді:

– Інтуїція.

Він зачинив двері й повернув ключ, замикаючи їх. Потім повільно підійшов до Лари, яка стояла біля ліжка. Його очі проникливо дивилися в її, повні суміші бажання та тривоги.

– Аркіне, це неправильно, – сказала вона, коли він наблизився, і поклала руку на його груди, ніби намагаючись зупинити його. – Я повинна повернутися до гостей. Ми повинні.

Він не відступив. Його рука легенько торкнулася її щоки, а погляд став ще серйознішим.

– Ти думаєш, я дозволив би тобі стати частиною цього? Лара, ти повинна бути далеко від усього цього. Якби щось пішло не так... – його голос затих, але вона відчула, як серце стискається від його слів.

– Але що з тобою? Що буде, якщо... – її голос зірвався, але Аркін притиснув палець до її губ.

– Ні. Якщо зі мною щось станеться, ти повинна будеш подбати про Ненсі, – тихо сказав він. – Ти єдина кому я можу довірити найцінніше у своєму житті.

Лара відвела погляд, відчуваючи, як сльози навертаються на очі. Вона знала, що його слова правдиві.

– Я ненавиджу тебе за це, – прошепотіла вона, знову глянувши на нього.

– Знаю, – він посміхнувся, нахиляючись ближче. – Але я кохаю тебе.

Він впився в її губи пристрасним поцілунком, піднімаючи руку, щоб обійняти її за талію. Лара намагалася чинити опір, але його поцілунок був настільки насиченим і гарячим, що все її тіло здалося. Його руки впевнено ковзали по її спині, і вона відчула, як весь її страх і тривога розчиняються.

Їхні подихи змішалися, створюючи атмосферу, наповнену електричною напругою. Аркін обережно, але рішуче притиснув Лару до стіни, одночасно знімаючи піджак. Його пальці торкнулися ґудзиків її сукні, але він зупинився, дивлячись їй в очі, ніби питаючи дозволу. Вона мовчки кивнула.

Сукня Лари повільно зіслизнула з її плечей, оголюючи ніжну мереживну білизну, яка підкреслювала її витончені форми. Його погляд сповнився захоплення, а руки знову обійняли її, пестячи кожен дюйм її тіла.

Він підняв її на руки, наче вона нічого не важила, і обережно поклав на ліжко. Їхні рухи були плавними, кожен дотик – ніби вибух емоцій, які вони приховували надто довго.

Лара почувалася одночасно вразливою і впевненою. Вона торкалася його, розстібаючи ґудзики його сорочки, вивчаючи кожну лінію його м'язистого торса. Їхні губи знову знайшли одна одну, а тіла злилися в танці, який був водночас ніжним і пристрасним, як поєднання кохання та відчаю.

– Дозволь мені запам’ятати цей момент, – прошепотів Аркін, схиляючись над нею. – Я не знаю, що буде завтра, але сьогодні я хочу бути з тобою.

Його слова пробудили в ній бурю емоцій. Вона відповіла йому, обійнявши його ще сильніше, ніби намагаючись зупинити час. Їхній вечір був сповнений пристрасті, але й гіркої солодкості, ніби кожна мить була відлунням невисловлених слів і страхів.

Вони стали єдиним цілим, забувши про світ за межами цієї кімнати, про ризики і небезпеку, які чекали їх за дверима. Але обидва знали, що реальність повернеться, як тільки вони вийдуть звідси.

Лара закріпила шпильку у своєму волоссі, поправила сукню та повернулася до реальності після миті пристрасті, яку щойно пережила з Аркіном. Він мовчки вдивлявся в її очі, його обійми були теплими, але ніби прощальними.

– Будь обережним, – прошепотіла вона, торкаючись його щоки.

– Ми ще побачимося, – відповів він, посміхнувшись куточками губ. Але Лара відчула тінь невпевненості у його голосі.

Він допоміг їй поправити плаття, провів до дверей і зник у темряві коридору, залишаючи її саму.