Розділ Чотирнадцятий

Ден, закотивши рукави свого білого кухарського кітеля, забирав елітні напої з заднього вантажного входу. Його руки методично переносили ящики з вишуканим вином і шампанським, але думки блукали десь далеко. Він мимохіть кинув погляд вгору, туди, де другий поверх будинку осяювало тепле світло розкішних балконів.

Його рух завмер, коли він побачив щось, що змусило серце стиснутися. Лара стояла біля поруччя балкона, притиснута до чоловіка в темному костюмі. Їхній поцілунок був настільки пристрасним, що навіть відстань не змогла приховати цього. Ден на мить застиг, ніби час для нього зупинився.

«Що вона робить? Хто він?» – подумки питав себе Ден, відчуваючи, як біль пронизує його груди. Лише кілька днів тому він подарував їй брошку і зізнався у своїх почуттях, а тепер вона...

І тут у пам'яті Дена почали спливати фрагменти. Він вдивлявся в обличчя незнайомця, намагаючись зрозуміти, чому воно здається йому таким знайомим.

«Це ж він!» – усвідомлення вдарило, ніби блискавка.

Вечірка два місяці тому, у скляному бізнес-центрі. Ден працював кухарем, готуючи фуршет на день народження нафтової компанії. Цей чоловік був там серед гостей. Його постава, рухи, навіть погляд – усе це залишилося в пам'яті Дена.

Та вечірка закінчилася скандалом: з офісу на верхньому поверсі зникла картина вартістю півмільйона доларів, а одного з охоронців знайшли мертвим. Поліція так і не вийшла на слід злочинця, але Ден пам’ятав, як думав тоді, що цей чоловік виглядав... дивно.

Тепер усе почало складатися.

«Лара повинна знати. Вона має дізнатися, хто цей чоловік. І що він робить тут із нею», – вирішив Ден, нервово ковтаючи повітря.

Він швидко закінчив із перенесенням ящиків, віддав вантажнику підписаний накладний документ і рушив назад до зали. Його думки плуталися, а кроки були важкими.