Розділ 8

На пошуки незадоволених танцівниць не пішло багато часу. Спустилася на перший поверх і рухалася у напрямку, звідки чулися крики з добірними лайками. На вигляд дівчата виглядають цілком собі милими, а тільки рота відкриють - ох, рятуйся хто може.

- Не подобається, то йдіть звідси! Учасниці в мою постановку набрані! - голосніше за всіх розривається невисока жінка в білому костюмі, схоже, вона і є хореограф на прізвисько Гарпія.

- Тоді платіть нам за простій. Вони наш час займуть, всі чайові захапають!

Дівчата, які вдавалися до боса, об'єднались і не здаються. На іншій половині залу з викликом стоять інші, дивлячись на колег зарозуміло.

- Вибачте, що заважаю... е-е... репетиції, - привертаю до себе увагу, але не зовсім розумію, як називати їх розпусні танці. - Микита Романович прислав мене розібратися з непорозумінням через нове шоу.

- Нічого розбиратися. Шоу відбудеться і навіть прославить наш клуб, - з гордістю відповідає хореограф.

Миттєво піднімаються обурення серед відкинутих дівчат:

- Тобто, їм слава і гроші, а нам що?

- А вам менше жерти, - відбивається хореограф.

- Ви відбір у шоу робили за вагою? Плануєте балетні трюки?

Ну мені ж треба розібратися, а то поки, крім лайок, нічого не зрозумію.

- Ех, дорогенька. От не розбираєтеся, тоді й не лізьте. Постановки у клубі давно на мені, і я зі своїм завданням чудово справляюся. Враховуючи кількість відвідувачів на вихідних, саме в дні шоу-програми, то я бомбезно справляюся.

- Напевно, вам і платять за це, - не відстаю від Гарпії. - В мої обов'язки помічниці входить якраз в усе лізти і стежити за порядком. А в колективі його немає, ви сварите між собою дівчат. Мені про це босові доповідати?

Показую на два розлючених табори напівголих красунь.

- Добре, що ви пропонуєте?

- Планувати постановку за участю всіх, або ділити на дві групи з виступом по черзі. Перед вами не гурток любителів танців, а повноправні співробітники клубу.

- Але ви не розумієте нічого...

- Спробуйте організувати процес, щоб навіть така, як я, зрозуміла. Тоді ваше нове шоу буде схвалено босом, - перериваю незадоволене шипіння хореографа.

- Ось як, значить!

На обличчі хореографа проступають червоні плями, посилає в мене обурений погляд і з високо піднятою головою вилітає з великого залу зі сценою.

Танцівниці тут же обступають мене з усіх боків. Поглядають з цікавістю.

- Непогано ти з Гарпією обійшлася. Так їй і треба.

- Чому ми тебе раніше не бачили?

- Давно з босом спиш?

І це тільки частина питань, інші не встигаю розчути. Дівчата одночасно нападають і про все-все терміново хочуть дізнатися.

- Сьогодні у мене перший робочий день. З босом не сплю. Звуть мене Лєра, якщо хто ще не в курсі.

Вперед виходить яскрава брюнетка з татуюванням від плеча до пальців.

- Ти не пробувала влаштуватися у книжковий клуб, Лєро? Не схожа ти на ту, що здатна в нічному клубі наводити лад. Я Катрін, якщо що.

- Пробувала, мене туди не взяли. Відправили до вас, - не моргнувши оком, відповідаю впевнено.

Насправді, повністю не брешу. Швидше не уточнюю, скільки блукала по співбесідах в більш пристойні місця, поки дісталася до темного королівства Подільського. Докотилася, як сказала б мачуха.

- І виглядаєш ти, як вчителька якась, а не помічниця нашого боса. Краще б взяли мене, - ще одна з допитливих кривиться.

- Марто, а раптом там треба ще щось робити, окрім як гортати картинки в соцмережах? Можна подумати, ти на більше здатна, - в суперечку вступає Катрін.

- Дівчатка, не сваріться, - швидко перериваю зростаючий галас, - у мене такий образ, спеціально придуманий дизайнером. Яка посада, такий і стиль. Це щоб на моєму тлі ви ще яскравіше блищали. Взагалі-то роботка нудна - звіти, таблиці, перевірки, перед босом червоніти. Вам би моя посада не сподобалась.

Фух.

Здається, викрутилася.

У дівчат очі набиті на брендові речі, відразу оцінили мене як убогу. Але що є, то є. Вони не набагато молодші за мене, а, можливо, є і ровесниці. Тільки поруч з ними, я наче бліденька ромашка серед доглянутих прегарних троянд.

- Знаєш що, Лєро. Ми поки не зрозуміли, подобаєшся нам ти чи ні. Та все ж краще тобі залишатися помічницею, ніж надішлють когось типу Гарпії, - висловлює спільну думку Катрін, мабуть, вона у дівчаток лідер.

Тільки згадали Гарпію, вона повертається з ображеним виразом на обличчі. Попросила продовжити репетицію та принесла з собою списки на дві групи в шоу. Тепер всі потрапляють, усі зароблять грошей і будуть сяяти під яскравим світлом прожекторів.

Напруга в залі відчутно спадає. Вважаю, що поки моя місія тут закінчена. З першим завданням впоралася. Повністю в колективі мене ще не прийняли, але є зрушення у позитивний бік. Більше не вважають, що мене треба позбутися.

Вирушаю до приймальні, так небезпечно близької до кабінету Подільського. Сяду тихенько і буду програми для роботи налаштовувати.

Нічого не чекаючи, раптом отримую сюрприз.

Відразу до приймальні потрапити не виходить. Під час моєї відсутності тут зробили перестановку. На моїх очах заносять велику кавомашину, встановлюють шафу. Стілець замінюють на зручне крісло. На столі з'являється горщик з кактусом і новенький комп'ютер, біля якого енергійно крутиться хлопець-програміст. А біля вікон труть до блиску скла прибиральниці.

- Ого! Ось це я відлучилася на півгодинки, - із захопленням розглядаю поліпшення робочого місця.

- Подобається?

Навіть не помітила, що двері до кабінету Подільського відчинені. Він звідти спостерігає і стежить за процесом.

- Так, тепер набагато затишніше, - спокійно кажу, згораючи внутрішньо від спалаху роздратування.

Невже він знову зібрався грати в добренького?

Дивись, який я турботливий, приймай подаруночки, а я награюся та викину тебе.

- Пізніше ще подумаю, чого додати, - не знаючи про мої думки, продовжує Микита. - Моя приймальня повинна виглядати пристойно. Тепер я цим займусь. А ти не стій, Валеріє, для чого принесли кавомашину? Чекаю на подвійний еспресо.