ГЛАВА 45. МАЯ. ЖИТТЯ ПІСЛЯ ПРОБУДЖЕННЯ ТРИВАЄ.

«Голоси, чому так голосно говорять?!» - перше про що подумала Мая прийшовши до тями, вона навіть хотіла попросити говорити тихіше, але язик чомусь її не слухався, а тіло ніби переїхав товарний потяг і не один раз. Пити хотілось до такої ступені що горло ніби пекло вогнем. 
-П-пити — прошепотіла жінка
-Так звісно, зараз – обізвався жіночій незнайомий голос. Через хвилину Мая відчула як її вуст торкнулась живильна волога, яка потрапляючи у середину дарувала несусвітну насолоду.
 - Де я, в лікарні ? – угамувавши спрагу запитала Мая 
- Так, не хвилюйтесь, я зараз викличу лікаря – відповіла все та ж жінка і вийшла з палати.
Переборюючи біль і  млявість Мая почала себе перевіряти на предмет пошкоджень
- Так, бачу хвора вже достатньо прийшла до тями та оцінює свій стан? – по доброму шуткуючи звернувся чоловічий голос. Мая я до того не могла розплющити очі, із-за яскравого світла  від цікавості їх розплющила і побачила літнього чоловіка невисокого зросту з борідкою, добрими карими очима вдягненого в білий халат і шапочку на голові.
- Доброго дня – постаралась посміхнутись  Мая 
-Доброго, тож будьмо знайомі, я Федір Ілліч, ваш  лікар.
-Я Мая 
-Ну що ж, Мая розпочнімо огляд ваших пошкоджень — відповів лікар і почав свій огляд, схвально киваючи час від часу.
-Ну що ж Мая Олександрівна, ви народились у сорочці, пошкодження не значні — знову посміхнувся – якщо гарно будете себе поводити через кілька днів відправлю вас додому.
-Це добре – закриваючи очі відповіла Мая – а що з маленьким, з ним все гаразд ? 
  У відповідь приголомшлива  тиша, не здорова та щаслива.  Мая знов розплющила очі й повторила питання:
- Що з дитиною?
 - На жаль, Мая Олександрівна, плід був занадто маленький і при аварії  трапився викидень. — промовив нарешті лікар.