ГЛАВА 9. ДАВИД.

Увійшовши до аудиторії де саме і повинна була відбутися нарада чоловік професійним поглядом викладача оглянув присутніх  там колег і зайняв своє місце  за  «кафедрою». Несподіванкою для Давида стала присутність ректора й особисте представлення  його колективу. Промовляючи слова подяки   погляд Давида привернула присутня на засіданні знайома фігура присутня на нараді «Невже Ліза? Чому вона тут?  Отже, її запросили як представника від спілки студентів, А значити вона, як мінімум на третьому-четвертому курсі.  А це значить….. Да нічого це не значить! Зберися «ганчірка», всю харизму за мить розтратив!!!»- всі ці думки миттєво промайнули в голові нового декану факультету «Української та зарубіжної філології».  Зібрав думки докупи і зосередивши  увагу та нараді та промові Давид зробив невелику паузу після чого продовжив:
- Я чесно кажучи, коли збирав нараду планував поспілкуватися перш за все з викладачами які працюють безпосередньо на факультеті «Української та зарубіжної філології», але знайомство з усім колективом також дуже важливе, адже ми працюємо в одному закладі. Я, як людина нова у вашому колективі хочу особисто познайомитися з кожним і розпочну з викладачів факультету «Української та зарубіжної літератури».  Я сподіваюсь  на  плідну співпрацю у вашому колективі. Дякую за увагу. Викладачі вищезазначеного факультету, прошу після наради затриматися для більш  близького знайомства.
Далі  на педраді розглядалися питання рутинні питання, які стосувалися роботи викладачів, навчання студентів і перебігу освітнього процесу взагалі. Від  нудьги Давид почав пильно стежити за студенткою, яка знаходячись серед викладачів почувалась вільно і спілкувалась з присутніми викладачами досить вільно по – дружньому. «Ну тримайся Ліза, сьогодні ти від мене не втечеш, все поясниш!!!»-вів діалог всередині себе чоловік