Розділ I Неочікувана гостя

   💜💜💜

Жила собі на світі маленька чародійка на ім'я Вайолет. Вона була веселою, рухливою та непосидючою маленькою пустункою. Саме через це їй постійно хотілось все і всіх зачарувати. Та мама Вайолет, Аурелія Геккінз, що була могутньою чародійкою країни Магічна Фіолентія, цього категорично не дозволяла. Одного дня вона дала донечці величезну книжку в товстій палітурці «Посібник для маленьких чародійок» та наказала вивчити основні правила поведінки. Що ж, довелось Вайолет виконувати наказ матусі.

Зітхнувши, маленька чародійка взялася до справи. Поруч, як завжди, був вірний кнізл Леопольд, скорочено Лео. Зовні він був схожий  на кота, невеличкий, з плямистим хутром, проте мав великі вуха та хвіст, що дещо нагадував левиний. Звідси й ім’я кнізла Лео. Домашній улюбленець Вайолет відрізнявся незалежним, іноді агресивним характером, але зараз він, як ні в чому не бувало, терся об ноги малої чародійки. Почухавши за вухом кнізла, Вайолет знову зосередилась на вивченні правил поведінки чемної чародійки.

Хвилин через двадцять, занудьгувавши за навчанням, Вайолет підійшла до чарівного дзеркала в гарній бронзовій оправі, в якому відображалось вікно з темним густим лісом. В цьому лісі зі зловіщою назвою Чорна пастка жили злі чорні маги. Головним серед них був Вольдемаріус Підступний, найчорніший серед усіх відомих чорних магів. Прізвисько своє він отримав недарма, адже любив робити різні підступні капості мешканцям сусідніх чарівних країн.  Магічна Фіолентія була однією з них.

Ніхто ніколи не бачив Вольдемаріуса, тому всім було цікаво який він з себе та хто, ж ховається за цим ім’ям. В Магічній Фіолентії подейкували, що ці чорні маги вміють викликати стихійників, а в темному підвалі замку Вольдемаріуса живе справжній гаргуйль. Маленька чародійка аж здригнулась від думок про всіх цих бестій.

Задумавшись про неприємних мешканців зі зловіщого сусіднього лісу, Вайолет на мить забула про магічні властивості дзеркала переміщувати туди, куди хочеш. Маленька чародійка подумала про себе: «От би мені мати когось, ну дуже схожого на мене! Щоб ми розмовляли, грались, разом чаклували та мали безліч пригод. А то самій так сумно, навіть магічні ляльки не допомагають. Хочеться опинитись в такому місці, де є інша я».

Раптом мала чародійка відчула, що її засмоктує в дзеркало. Відчуття було дивне, наче кудись летиш  з великою швидкістю в стані невагомості.  Вже через декілька хвилин Вайолет опинилась в якійсь незнайомій кімнаті, а відчуття невагомості зникло. Перед собою ж маленька чародійка раптом побачила незнайому дівчинку, дуже схожу на неї.

Дівчатка уважно оглянули одна одну. Виявилось, що вони схожі, як дві краплі води. Та придивившись уважніше, дівчатка помітили певні відмінності. Виявилось, що у незнайомої дівчинки є родимка на правому плечі, а у Вайолет- нема, бо, як повідомила неочікувана гостя, в чародійок немає родимок. А так дівчата виглядали, як близнючки. Обоє були темненькими худенькими дівчатками з милими личками невисокого зросту. Очі в обох були темно-зеленими.

Закінчивши оглядати одна одну, Вайолет та незнайомка вигукнули в один голос:

- Я це ти! Ти це я!

- Ти хто?- потім здивовано запитала Вайолет у незнайомої дівчинки.

- Віолетта Яремчук,- тихо промовила та, мило поправлячи окуляри на переніссі.- Але можна просто Віта. А ти хто? І як ти сюди потрапила?

- Мене звати Вайолет. Я з країни Магічна Фіолентія,- чемно представилась мала чародійка.

- Магічної?- дуже здивувалась власниця кімнати.

- Так, магічної, адже там живуть одні чародії.

- Круто,- захоплено сказала Віолетта.

- А потрапила я сюди випадково через магічне дзеркало. А ти вмієш чаклувати?- зацікавлено запитала Вайолет у Віти.

- Ні,- відповіла та зі смутком.- Люди не вміють чаклувати.

- То виходить я потрапила в немагічний світ,- здогадалась Вайолет.

- Саме так,- підтвердила її здогадку Віолетта.- А що ти вмієш?

- Я вмію виконувати різні бажання, і зауваж навіть без чарівної палички.

- Нічого ж собі!- захоплено промовила Віолетта.

- Загадай бажання, і я його виконаю, - впевнено сказала маленька чародійка.- Буде весело,- додала вона, підмигнувши Віолетті.

Віта на мить призадумалась. Що ж такого вона б хотіла? Випадково глянувши на постер з Рапунцель на стіні, вона придумала.

- Хочу, хоч ненадовго бути такою ж красивою, як вона,- сказала Віолетта, вказуючи рукою на зображення красуні-білявки з довгими-предовгими косами.

- Гарне бажання,- похвалила Вайолет.- Зараз я накладу на тебе закляття магічного мейкапу. 

Після цього маленька чародійка тричі серйозно промовила, змахнувши руками перед собою:

- Діфіно дайко руміно карамбас арбандо!

Віолетта прислухалась до себе, але не відчула абсолютно нічого. Про всяк випадок дівчинка підбігла до великого дзеркала на стіні. Звідти на неї глянула гарна білявка з великими здивованими очима в довгій смарагдовій сукні.